Щодня о 09:00 Україна зупиняється у загальнонаціональній хвилині мовчання, згадуючи тих, хто віддав найдорожче – своє життя – за нашу свободу

Щодня о 09:00 Україна зупиняється у загальнонаціональній хвилині мовчання, згадуючи тих, хто віддав найдорожче – своє життя – за нашу свободу. Для Костянтинівської громади 5 липня – день глибокого болю та вічної гордості. Сьогодні минають роковини з дня загибелі двох наших мужніх земляків, двох відважних синів Донеччини, які в різні роки в один і той самий день прийняли свій останній бій.
Вони були різними, мали свої мрії, плани та родини, але їх об’єднала безмежна любов до України та готовність захищати рідну землю до останнього подиху.
Три роки з дня загибелі Захисника України Олексія Васильченка(13.05.1991 – 05.07.2023).
Олексій народився в Костянтинівці, закінчив НВК № 17, а згодом ПТУ № 39, де здобув фах електрогазозварника. Усі, хто знав Олексія, згадують його як світлу, позитивну й неймовірно добру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Його життєве кредо «Завжди погано не буває» надихало та підтримувало оточуючих.
У лютому 2023 року Олексій добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником у 426-му окремому стрілецькому батальйоні під позивним «Тихий». Він визволяв рідну землю на одному з найважчих напрямків – Бахмутському. 5 липня 2023 року під час виконання бойового завдання біля села Кліщіївка життя Героя обірвалося. Йому навіки залишилося 32 роки. Без люблячого батька та брата залишилися син і брат.
Два роки з дня загибелі Захисника України Радислава Філіна (06.06.1995 – 05.07.2024).
Радислав народився в Костянтинівці, а дитинство та юність провів у селі Бересток. Закінчив Іллічівську школу та здобув вищу освіту за спеціальністю «Фізична реабілітація». Його військовий шлях розпочався ще у 2013 році в лавах Національної гвардії України. Уже у 2014-му у складі спецпідрозділу «Барс» він визволяв Маріуполь та Слов’янськ, згодом воював у складі 93-ї ОМБр Холодний Яр.
Після демобілізації Радислав працював у Костянтинівському військкоматі, де зустрів кохану дружину Анастасію, з якою виховував сина Тимофія. Він постійно вдосконалював майстерність: служив у ДШВ, став інструктором з бойової підготовки та парамедиком. З перших днів повномасштабного вторгнення знову став на захист Батьківщини. Навесні 2024 року приєднався до 54-ї ОМБр імені гетьмана Івана Мазепи. 5 липня 2024 року поблизу Білогорівки на Луганщині життя воїна забрали осколкові поранення. Йому навіки 29. Спочиває Герой у Стрийській громаді, де зараз мешкає його родина.
🕯️ Вічна слава і пам'ять Героям!
Імена Олексія Васильченка та Радислава Філіна назавжди вписані в історію боротьби України за незалежність та в літопис Костянтинівської громади.
Схиляємо голови у скорботі. Пам’ятаємо кожного. Вічна пам’ять Героям!
Слава Україні!