Безпека життєдіяйльності

 

Перелік споруд подвійного призначення, які можуть бути використані для укриття населення у випадку застосування засобів ураження

Безымянный1

Безымянный

 

ПАМ'ЯТКА З ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ

ЩОБ УНИКНУТИ СМЕРТЕЛЬНИХ ЕЛЕКТРОТРАВМ, КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
 наближатись до обірваних проводів ближче 8 метрів;
 залазити на опори повітряних ліній електропередач, тим більше намагатись зняти електропровід;
 відчиняти двері та проникати в трансформаторні підстанції;
 дозволяти дітям залазити на дерева, що ростуть під проводами ліній електропередавання;
 зводити будь-які будови, складати дрова, солому тощо, розпалювати багаття під проводами електроліній і повітряними вводами будинків;
 кидати дріт або будь-які інші предмети на проводи повітряних ліній електропередач;
 встановлювати металеві стоянки для телевізійних антен поблизу ліній електропередач;
 розташовувати ігрові майданчики, а також проводити ігри під повітряними лініями, запускати повітряних зміїв поблизу повітряних ліній та гратися біля електричних установок.
ПАМ'ЯТАЙТЕ!
Якщо людина потрапила під напругу, необхідно негайно вимкнути електроприлад чи електроустановку та невідкладно викликати лікаря.
У разі неможливості швидкого вимкнення електроустановки необхідно вжити заходів до відділення потерпілого від струмоведучих частин, до яких він торкається. При цьому в будь-яких випадках той, хто надає допомогу, не повинен доторкатися до потерпілого та до струмоведучих частин без належних засобів безпеки. Він повинен слідкувати за тим, щоб не потрапити під напругу кроку.
ПАМ'ЯТАЙТЕ!
При звільненні від дії електричного струму і наданні першої допомоги потерпілому дорога кожна хвилина.
БУДЬТЕ УВАЖНІ – БЕРЕЖІТЬ СВОЄ ЖИТТЯ!
Щоб уникнути випадків електротравматизму необхідно знати наступні правила безпеки і дотримуватись їх:
 переносячи електроприлади, не торкатись будь-яких заземлених частин в помешканні (труб, батарей опалення) – це небезпечно для життя;
 користуватись у вологих приміщеннях переносними лампами і електроприладами напругою не вище 36 В;
 не заповнювати водою з водопровідного крану ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі, оскільки при одночасному дотику до увімкненого приладу і водопровідного крану людина може бути уражена електрострумом;
 не замінювати електролампи без їх вимкнення, не витирати вологою ганчіркою електричні проводи, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, увімкнені в електромережу;
 не виносити на подвір'я увімкнені електричні прилади, тому що у разі пошкодження ізоляції людина, яка стоїть на землі і торкається будь-якої металевої частини такого приладу може отримати електротравму;
 не защемляти електропроводи дверима, віконними рамами, не закріплювати їх на цвяхах, не замальовувати і не забілювати, щоб уникнути пошкодження і передчасного висихання ізоляції електропроводів. Це призводить до пожеж, а при контакті з людьми – до нещасних випадків;
 не давати дітям бавитись із штепсельними розетками – це смертельно небезпечно;
 не підвішувати речі на проводи, вимикачі та розетки;
 потрібно знати, що побутові електроприлади (чайники, праски, електроплитки тощо), а також переносні світильники (торшери, настільні лампи) напругою 220 В, призначені для користування в приміщеннях з непровідними для електроструму підлогами;
 використання з пошкодженою ізоляцією увімкнених в електромережу електроламп, електроприладів, теле-, радіо- апаратури на відкритому повітрі може стати причиною електротравми, тому що ЗЕМЛЯ – ПРОВІДНИК ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ.

НЕСПРАВНОСТІ В ЕЛЕКТРОПРОВОДКАХ І ЕЛЕКТРИЧНИХ ПРИЛАДАХ МОЖЕ УСУНУТИ ЛИШЕ СПЕЦІАЛІСТ – ЕЛЕКТРИК.


Інформацію підготувала:
Завідувач НКП у м. Костянтинівка О.С. Казак

Правила пожежної безпеки при опалюванні будинку чи квартири

За статистикою, осінньо-зимовий період різко збільшує кількість пожеж – опалювальний сезон створює реальну пожежну небезпеку внаслідок використання різних опалювальних приладів.
• опалювальні установки повинні відповідати протипожежним вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів;
• повітронагрівальні та опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення;
• очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом всього опалювального сезону – не рідше одного разу на три місяці;
• печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій відповідно до вимог будівельних норм не менше 38 см від дерев’яних конструкцій перекриття горища;
• відстань від печі до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів – не менше 1,25 м;
• біля кожної печі перед топковим отвором на підлозі повинен бути металевий притопочний лист розміром не менш 0,5х0,7 м;
• на горищах усі димові труби й стіни, в яких проходять димові канали, мають бути оштукатурені та побілені.
Під час експлуатації пічного опалення не допускається:
• залишати печі, які топляться, без догляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям;
• користуватися печами й осередками вогню, які мають тріщини;
• розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;
• зберігати не загашені вуглини та золу в металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;
• сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;
• застосовувати для розпалювання печей легкозаймисті рідини; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цієї мети;
• використовувати для опалення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;
• здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топки;
• використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;
• прокладати димоходи опалювальних печей поверхнею горючих основ;
• здійснювати топку печей під час проведення у приміщеннях масових заходів;
• закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;
• зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;
• використовувати для димових труб азбестоцементні й металеві труби, влаштовувати глиноплетені та дерев'яні димоходи.
Під час експлуатації електронагрівальних приладів слід пам’ятати, що:
• електронагрівачі повинні вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань та електророзеток заводського виготовлення з заземленими контактами;
• електронагрівальні прилади повинні встановлюватись на негорючій основі;
• температура зовнішньої поверхні у найбільш нагрітому місці, в нормальному режимі роботи, не повинна перевищувати 85°С (терморегулятор повинен бути відрегульований);
• відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів має становити не менше 0,25 м.
• встановлювати електронагрівальні прилади безпосередньо під розеткою,
• а також на шляхах евакуації людей;
• встановлювати саморобні плавкі вставки «жучки» в апаратах захисту (запобіжниках), від коротких замикань;
• використовувати електронагрівальний прилад для сушки одягу та інших матеріалів;
• накривати горючим матеріалом електронагрівальний прилад;
• використовувати електронагрівальні прилади в місцях, де їх застосування не передбачено нормативними документами чи власником підприємства;
• залишати без догляду при виході з приміщення увімкнені в електромережу електронагрівальні прилади.
Шановні громадяни будьте обачливими та пам’ятайте, що від цих порад, їх дотримання та виконання залежить Ваше життя та життя Ваших близьких людей, родичів та сусідів!


Інформацію підготувала:
Завідувач НКП у м. Костянтинівка О.С. Казак

Основні правила безпеки під час літнього відпочинку на воді, поблизу водоймищ

Необхідно засвоїти:

- зниження температури води з 18°С негативно впливає на організм людини;
- купання при температурі води близько 4°С викликає різкі зміни в організмі: зростає ритм пульсу і дихання, підвищується артеріальний тиск, значно збільшуються газообмін і витрати енергії, знижується температура тіла;
- протипоказано дітям і підліткам купання у холодній воді,адже лише здоровим людям рекомендоване перебування у холодній воді і то досить обмежений час;
- купатися у відкритих водоймищах слід при температурі повітря не нижче 20-25°С і води не нижче 18-20°С;
- щоб уберегтися від переохолодження, у воді потрібно постійно рухатися;
- не слід купатися до тремтіння і з’явлення так званої "гусячої шкіри" – це шкідливо впливає на організм;
- не рекомендується після виходу із води обсихати на повітрі та приймати сонячні ванни – після купання треба обтертися тільки рушником;
- купатися необхідно тільки у відведених для цього місцях;
- не можна входити у воду в стані алкогольного сп'яніння, бо алкоголь блокує нормальну діяльність головного мозку;
- не можна відпускати на купання дітей без супроводу дорослих;
- не слід допускати грубих ігор на воді: підпливати під тих, хто купається, хапати їх за ноги, "топити", подавати помилкові сигнали про допомогу і т. ін.;
- не треба розгублюватися і прагнути якнайшвидше доплисти до берега,відчувши втому – навчіться "відпочивати" на воді (плавати на спині), адже перевернувшись на спину і підтримуючи себе на поверхні легкими рухами кінцівок, ви зможете відпочити;
- не можна запливати за обмежувальні знаки, що обмежують акваторію з перевіреним дном, визначеною глибиною, бо там гарантована відсутність водовирів та інших небезпек;
- не наближайтесь до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу вас – це може призвести до травмування;
- дотримуйтесь обережності при плаванні на надувних матрацах, авто-мобільних камерах і надувних іграшках, бо вітром або плином їх може віднести дуже далеко від берега або захлеснути хвилею. Із них, також, раптово може вийти повітря, і вони втратять плавучість;
- будьте обережні при купанні з маскою, трубкою і ластами: не плавайте з трубкою при сильному хвилюванні води у морі, тільки уздовж берега та обов'язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога;
- якщо вас захопило плином, не намагайтеся з ним боротися – треба плисти униз за течією, поступово, під невеличким кутом, наближаючись до берега;
- не розгублюйтесь якщо ви потрапили у вир – треба набрати побільше повітря в легені, зануритися у воду і, зробивши сильний ривок вбік, спливти;
- якщо ви потрапили у водойму із великою кількістю ряски, намагайтеся пли¬сти поблизу самої поверхні води, не чіпати рослини, не роби¬ти різких рухів. Якщо усе ж руки або ноги заплуталися стеблами, необхідно зупинитися (прийняти положення "поплавка", "спливання") і звільнитися від них;
- якщо у вас починає судомити ногу (раптове довільне скорочення м'язів), то у таких ви¬падках треба негайно зняти судомний стан: припинити рух ногами, на секунду зануритися з головою у воду і, роз¬прямивши ногу, рукою сильно потягти на себе ступню за вели¬кий палець, аби поновити дію ікроножного м'яза;
- особи, схильні до судоми, не повинні запливати на глибоку во¬ду, адже при загальному судомному нападі плавець втрачає свідомість і може загинути (в таких випадках необхідна термінова допомога, щоб втримати потерпілого на поверхні води – краще це робити двом або трьом вправним плавцям).

Безпека купання дітей
При організованому купанні:
- купання дітей дозволяється в спеціально обладнаних місцях під керівництвом дорослих (педагогів, керівників або батьків);
- до купання допускаються групи дітей до 10 осіб, під наглядом одного відповідального, що вміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді;
- під час купання обов'язкова наявність медичного пункту або медпрацівника;
- напередодні купального сезону відповідними керівниками визначаються місця для купання дітей;
- місця купання обладнуються рятувальним постом з рятувальними засобами. Крім цього, в місці купання дітей ретельно перевіряється дно водолазними службами, про що складається акт перевірки. Вимірюється температура води і повітря;
- купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкістю вітру до 10 м/сек., темпе¬ратурі води – не нижче +18°С, повітря – не нижче +24°С;
- купатися дозволяється через 1,5-2 годи¬ни після прийому їжі;
- не дозволяється входити у воду ро¬зпашілими і спітнілими;
- діти допускаються до купання після огля¬ду їх лікарем;
- роздягання й одягання дітей проводить¬ся під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини складається у рядки ок¬ремими купами);
- відповідальний за купання до по¬чатку купання повинен на¬гадати дітям правила поведінки на воді, ввійти у воду першим (до дозво¬леної межі), а вийти останнім;
- до купання і після нього обов'язково прово¬диться перевірка дітей.

При плануванні індивідуального відпочинку з дітьми біля води:
- дорослі зобов’язані постійно спостерігати за дітьми, що купаються;
- купання дозволяється в присутності рідних, родичів або знайомих, що вміють плавати;
- купання дозволяється в спеціально відведених місцях – обладнаних пляжах;
- купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкістю вітру до 10 м/сек., температурі води – не нижче +18°С, повітря – не нижче +24°С;
- купатися дозволяється через 1,5-2 години після прийому їжі;
- не дозволяється входити у воду розпашілими і спітнілими;
- одяг до початку купання складається окремою купою кожної дитини в окремому місці;
- до і після купання обов’язково проводить¬ся перевірка дітей;
- не слід допускати при стрибках у воду удару животом об во¬ду, тому що головний дихальний м’яз – діафрагма – втратить ритм дихання;
- потрібно обмежити пірнання дітей у воду, бо воно може спричинити кисневе голодування.

Для ліквідування кисневого голодування необхідно:
а) негайно припинити пірнання у воду;
б) швидко вийти на берег;
в) дати ви¬пити міцної кави або чаю;
г) дати понюхати нашатирний спирт.

Запобіжні заходи під час катання на човнах
Кожен повинен знати, що:
- сідати в човен потрібно обережно, ступаючи по центру настилу;
- під час руху човна не можна пересідати з місця на місце, сідати на борт, розгойдувати човен, пірнати з нього;
- категорично забороняється переходити з одного човна в інший. Дітям варто пояснити, що порушення цих правил може призвести до перекидання човна.

Дії у випадку нещастя:
- потрібно зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега: перевернений човен добре три¬мається на воді;
- потрапивши під пліт або вітрило човна, що перекинувся, ні в якому разі не можна закривати очі. Варто плисти у тому напрямку, з відкіля надходить світло;
- той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, і підтримувати його на плаву;
- рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; врятувати уплав одночасно кількох людей неможливо;
- під час катання дітей в кожному човні необхідна присутність дорослого, який уміє керувати судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

Категорично забороняється під час катання на плавзасобах:
- навантажувати малі судна понад установлені норми;
- перетинати курс суден, що йдуть;
- близько підходити до суден, що рухаються;
- кататися поблизу пристаней і причалів;
- віддалятися на човні від берега більш як на 100 метрів;
- катати дітей на саморобних човнах, катерах, плотах і т.і.;
- кататися при несприятливих метеорологічних умовах.

Рятування та надання невідкладної першої медичної допомоги постраждалим на воді

Характер надання допомоги потерпілим на воді може бути різним.
Якщо ви добираєтеся до потопаючого вплав, треба максимально враховувати плин води, вітер, відстань до берега та ін. Наближаючись, намагайтеся заспокоїти і підбадьорити плавця, який витратив сили. Якщо це вдалося і він може контролювати свої дії, плавець повинен триматися за плечі рятувальника. Якщо ж він не контролює свої дії – поводитися з ним треба жорстко і без¬церемонно. Деякі інструкції рекомендують навіть оглушити потопаючого, щоб врятувати його і своє життя.

Техніка рятування потопаючого:
- підпливти і підпірнути під нього, узявши позаду одним із прийомів захоплення (класичний – за волосся), транспортувати до берега;
- якщо потопаючому вдалося схопити вас за руки, ноги або шию – звільніться і негайно пірнайте – інстинкт самозбереження змусить потерпілого вас відпустити;
- якщо потопаючий уже занурився у воду, не кидайте спроб знайти його на глибині, а потім повернути до життя. Це можна зробити ще й у тому випадку, якщо той, хто потонув, перебував у воді близько 6 хвилин.

Перша медична допомога:
- оцінити тяжкість стану постраждалого та доручити іншому рятувальнику викликати бригаду швидкої медичної допомоги;
- якщо людина при свідомості, то необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, заспокоїти постраждалого та зігріти (укутати і дати гарячий напій);
- якщо ж врятований не реагує ні на звертання до нього, ні на легкі поплескування по щоках але наявна пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою та провести вищезгадані заходи;
- непритомному необхідно дати вдихнути нашатирний спирт, розстебнути одяг, а для активізації дихання використати ритмічне посмикування за язик;
- для перевірки пульсу на сонних артеріях треба натиснути щитовидний хрящ по черзі з обох боків;
- дослідження пульсу на променевій артерії не потрібне, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу;
- ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот;
- у разі відсутності свідомості, пульсу на сонних ар¬теріях, ознак дихання, широкі зіниці але нема трупних плям та задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати дії, спрямовані на усунення причин умирання і на відновлення функцій дихання та кровообігу, тобто необхідно виконати найпростіші реанімаційні методи оживлення організму;
- обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень потрібно провести за 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

Найпростіші реанімаційні методи оживлення організму

Перше – це спробувати частково видалити воду з дихальних шляхів. Для цього треба трохи підняти постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова звисали, або "перегнути" постраждалого через своє стегно при загнутій у коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину.
Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і вимагає багато часу.

Далі діяти треба швидко в такому порядку:
- покласти постраждалого на спину на тверду поверхню,а голову максимально опустити назад;
- однією рукою відкрити йому рота, пальцями іншої руки, загорнутими у серветку або носову хустинку, зробити рух навкруги порожнини рота і звільнити її від піску, мулу, решток їжі, зубних протезів, блювотної маси та слизу – все це потрібно робити швидко, але обережно, щоб не завдавати додаткових травм;
- рукою, заведеною під потилицю, макси¬мально розігнути хребет в шийному відділі (це потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта);
- потрібно знати, що западання язика стає основною перешкодою для доступу повітря в легені, тому голова потерпілого повинна лежати прямо по відношенню до тулуба, нижню щелепу слід витягнути вперед, язик із порожнини рота теж вперед, до зубів;
- утримуючи голову в такому положенні однією рукою, другою стиснути крила носу, щоб запобігти витоку повітря та спрямувати його в органи дихання;
- після цього розпочати штучне дихання методом "рот в рот" через марлю або тонку тканину.

Метод "рот в рот":
а) набрати повітря у свої легені;
б) щільно охопити відкритий рот пацієнта та зробити пробне вдування повітря в його легені;
в) водночас "краєм ока" контролювати підіймання грудної клітки: якщо воно є – продовжувати;
г) у випадку, якщо грудна клітка не підіймається або піднімається надче¬ревна ділянка, повторити все спочатку.

- якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, провести штучну вентиляцію не методом "рот в рот", а "рот в ніс", затискаючи при цьому не ніс, а рот;
- вдихаючи потерпілому повітря, потрібно зробити масаж серця, ритмічно натискуючи на його грудину, щоб змоделювати роботу серця і забезпечити переміщення крові в кількості, достатній для підтримки кровопостачання до життєво важливих органів.

Масаж серця:
а) для зовнішнього масажу серця треба розташуватися з боку від хворого;
б) масаж серця слід робити схрещеними долонями рук, розташувавши їх посередині грудини, в нижній її третині;
в) долоні однієї п’ятірні руки покласти на передньо-нижню по¬верхню грудини, основу другої долоні – впоперек першої, розігнути руки в ліктьових суглобах;
г) таким чином серце стискається поміж грудиною та хребтом і кров виганяється із серця до основних органів, а під час паузи знову заповнює серце;
д) для масажу серця використовується не тільки сила рук, але і вага тіла: робити ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. При паузах руки від грудини віднімати не слід. Здавлювання грудної клітки проводять з інтервалом в 1 секунду. На двавдування повітря в рот потерпілого слід зробити тридцять здавлювань грудей.

- кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з'явився пульс на сонних артеріях;
- правильність виконання закритого масажу серця – це наявність пульсових поштовхів, синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях;
- масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри;
- необхідно при будь-якому стані потерпілого проводити заходи для зігрівання тіла шляхом розтирання і масажу кінцівок;
- в тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, незважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає або з'являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.

Інформацію підготувала:
Завідувач НКП у м. Костянтинівка О.С. Казак

 

 

Травень 2018
ОБЕРЕЖНО – ЗМІЇ!
Змії розповсюджені майже всюди на земній кулі, за винятком полярних зон, а також деяких островів. На території країни нараховується десять видів отруйних змій. Вони, як правило, самі на людину не нападають. Вони кусають у випадках самозахисту, коли людина несподівано наступає, хватає рукою разом з травою, переслідує їх. До отруйних змій в Україні відносяться гадюка звичайна та гадюка степова. Найбільш небезпечні укуси в ділянці голови, шиї, поблизу великих кровоносних судин. Після укусу гадюк трагічні наслідки бувають рідко, але деколи розвиваються тяжкі ускладнення.
При укусі невідомої змії не варто піддаватися панічним настроям. Хвилювання стимулює прискорення серцевого ритму, що сприяє швидкому проникненню отрути в кров. Необхідно дихати повільно і глибоко.
Насамперед, необхідно установити, чи дійсно є привід для занепокоєння. Уважно огляньте місце укусу. Якщо вкусила гадюка, на тілі потерпілого залишаються сліди двох отруйних іклів (рідше одного) – ранки, що кровоточать, і віддалені одна від одної на 1-1.5 см. Укуси великих і агресивних, але неотруйних полозів (жовточеревого і чотирисмугого) виглядають інакше: на шкірі є дуга від багатьох дрібних подряпин.
Симптоми. У місці попадання отрути спочатку відчувається сверблячка, через 10-15 хвилин починає розвиватися набряк, що досягає свого максимуму через 10-12 годин із моменту укусу. Пульсуючий біль у місці укусу, як правило, незначний. Злегка болять лімфатичні вузли. Зазвичай картина отруєння цим вичерпується, але в ряді випадків захворювання протікає більш тяжко. Хворий блідий, відчуває запаморочення, нудоту, страх, можливе (особливо при значних набряках) падіння артеріального тиску і непритомність. Проте у нормі вже через 10-15 годин стан потерпілого стабілізується, а приблизно із закінченням другої доби починається швидке зменшення набряку. Через 3-10 днів зникають усі зовнішні прояви хвороби. Іноді в місці укусу (і по ходу судин) виникають геморагічні пухирі з кров'янистим вмістом, що залишають після себе незаживаючі протягом тижня виразки.
Профілактика укусів гадюки включає найпростіші запобіжні заходи:
• у «зміїній» місцевості носіть щільне високе взуття;
• не намагайтеся упіймати гадюку або взагалі не відому вам змію;
• при ночівлі в степу уникайте розташування біля колоній мишей-полівок, інших гризунів, хащ чагарнику, тобто улюблених місць полювання гадюки;
• переміщуючись степом у темряві, користуйтеся ліхтарем. У спеку степова гадюка буває видима у вечірніх сутінках і перед світанком;
• вирушаючи на сімейний пікнік або риболовлю, проведіть бесіду з дітьми.

Перша допомога при укусах змії:
• допоможіть постраждалому зайняти зручне положення;
• укушену кінцівку опустіть нижче рівня серця;
• видаліть з рани жало або висмоктуйте отруту з рани (при пошкодженні слизової оболонки губ або рота, при кровотечі ясен цього робити не можна);
• промити ранку розчином марганцю або перекисом водню та перев'язати;
• змазати місця укусу спиртом, горілкою, одеколоном;
• прикладати до місця укусу холод, краще міхур з льодом;
• не припалювати ранку розпеченим залізом, сірниками, порошком марганцю тощо – це ще більше пошкоджує тканину тіла;
• обмежити фізичні зусилля, щоб зменшити розповсюдження отрути в організмі;
• не давати алкоголь і препарати, які підвищують тиск;
• під час перевезення постраждалого слід забезпечити підвищене положення укушеної кінцівки;
• якомога швидше доставити потерпілого у лікарню.

Інформацію підготувала:
Завідувач НКП у м. Костянтинівка О.С. Казак

 

Якщо горить людина…

Якщо на людині загорівся одяг, треба намагатися якомога швидше погасити вогонь. А зробити це доволі складно, бо від болю вона втрачає контроль над собою, кидається в різні боки, розпалюючи тим самим полум’я. Передусім треба потерпілого зупинити будь-яким способом: крикнути чи повалити на землю. Одяг слід зірвати або погасити, заливши водою (взимку можна засипати снігом). Коли води немає, накиньте на нього якийсь одяг чи щільну тканину, не закриваючи голову, щоб не спричинити опіку дихальних шляхів і отруєння токсичними продуктами горіння. Але ПАМ’ЯТАЙТЕ, що висока температура впливає на шкіру тим сильніше, чим довше й щільніше притиснутий до неї одяг, який тліє.
Якщо під руками нічого такого немає, катайте постраждалого по землі, щоб збити полум’я. Погасивши вогонь, винесіть потерпілого на повітря, обережно, щоб не травмувати обпечену поверхню, розріжте й зніміть залишки одягу.
Допомога при опіках:
• обливайте місця опіків великою кількістю води (15 хв. і більше), будьте обережні, щоб уникнути переохолодження постраждалого, особливо взимку;
• зніміть всі речі з обпеченої ділянки тіла (одежу, пасок, годинник, обручка та інші речі);
• не знімайте одежу чи інші речі, що прилипли, до обпеченої ділянки;
• шкіру навколо опіків потрібно обробити розчином марганцівки або спиртом;
• обгорніть обпечену ділянку свіжою, чистою, гладкою тканиною;
• ні в якому разі не змащуйте опік ні жиром, ні спиртом, ні маслом, ні кремом;
• не проколюйте пухирі;
• якщо опік великий, покладіть потерпілого на землю, якщо це можливо, підніміть і потримайте його ноги;
• до приїзду лікаря дайте потерпілому будь-який знеболювальний засіб, напоїть теплим чаєм і укрийте тепліше, перевіряйте пульс та дихання кожні 10 хв. При шоку терміново дайте 20 крапель настоянки валеріани.
І НЕ ЗАБУВАЙТЕ: за будь-якої ситуації паніка – перший ворог безпеки!

Інформацію підготувала:
завідувач НКП у м. Костянтинівка О.С. Казак

 

 

ЕКСТРЕМАЛЬНІ СИТУАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ – ЦЕ ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНО!


Нестабільність суспільно-політичної ситуації в світі та Україні, зростання безробіття, погіршення матеріальних умов життя населення і, як наслідок, зубожіння значної його частини, зниження загальноосвітнього, культурного та духовного рівня суспільства, розмаїття політичних поглядів різних регіонів і областей держави, дуже часто є основними чинниками екстремальних ситуацій кримінального характеру.

Іноді появі уцих явищ сприяє специфіка регіону, області, міста або селища. У зв’язку з цим перед усіма, без винятків, категоріями населення виникає важливе запитання: як вийти зі складної ситуації, що є реальною загрозою здоров’ю людини? Як залишитися живим та не ушкодженим після зустрічі зі злочинцем з палицею, бейсбольною битою, ножем, кастетом чи навіть вогнепальною зброєю.

Значна кількість інформації, яка надходить через засоби масової інформації, про численні правопорушення та нестабільність в державі і суспільстві негативно впливає на психіку людини, породжує у неврівноваженої і не підготовленої людини, особистості відчуття страху та безсилля. Але навпаки поводять себе особи з посиленим відчуттям агресії.

Серед осіб, здатних до нападу, можна виділити такі групи:
• психічно нормальні люди, що знаходяться у нормальному стані і не мають відхилень, але які є нестабільними і не зрілими особами, та які схильні до частої зміни настрою і можуть мати не передбачувану поведінку;
• психічно нормальні люди, що знаходяться у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння та такі, які перебувають під дією психотропних препаратів;
• люди з патологічними відхиленнями психіки;
• люди з протилежними політичними поглядами і життєвими переконаннями.

Прикро відмічати, але результатом зміни духовних цінностей і життєвих орієнтирів частини нашого суспільства на даний час є: алкоголізм, наркоманія і захворювання на СНІД.
Крім того, слід зазначити, що не рідко перебування в містах і селищах небезпечніше для людини ніж перебування у місцях дикої природи. Байдужість між людьми, на жаль, стає характерною рисою сьогодення нашого суспільства. Тому, в першу чергу, потрібно покладатися на себе.

Основними гарантіями Вашої безпеки є:
• ведення нормального способу життя;
• виключення випадкових знайомств;
• передбачуваність;
• знання зон і місць підвищеннях кримінальної небезпеки і правил поведінки в них;
• володіння прийомами самозахисту;
• уникнення конфліктних ситуацій;
• уникання місць зборів не санкціонованих мітингів, демонстрацій, зібрань агресивно налаштованого населення.

При самозахисті потрібно враховувати кількість нападників, їх вагову категорію та чим вони озброєні. Якщо не вдається уникнути зіткнення, використовуючи свої фізичні дані та спортивну підготовку, в першу чергу, захищайте голову та область печінки, ставлячи руками захисні блоки. При нападі захищайте своє життя всіма доступними засобами та предметами, не соромлячись кликати на допомогу. Ваші крики можуть почути працівники правоохоронних органів або найбільш свідомі громадяни.

В разі пограбування важливо звернути увагу, що втрачена річ не варта Вашого життя. Втративши річ, або кошти, але врятувавши своє життя, Ви зможете негайно звернутися до правоохоронних органів та надати їм необхідну інформацію і свідчення.

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що своєчасно надана інформація по гарячих слідах допоможе правоохоронним органам розкрити злочин!


Інформацію підготувала:
Завідувач НКП у м. Костянтинівка О.С. Казак

 

Січень 2018
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЛЬОДУ

Зима – чудова пора відпочинку на льоду. Скількирадощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах… Тому усі ми іззадоволеннямзустрічаємоцю пору року, інодізабуваючи про небезпеку, яку можеприховуватилід, а саме тонкий лід.
Щобні з ким не трапилося лиха, потрібнообережноповодитись на льоду. Найбільшнебезпечнакрига – перша та остання, аджетакакригащенадзвичайно тонка, неміцна і не витримуємасинавітьмаленькоїдитини.
Цяінформаціядоситьцікава: лідблакитногокольору – найміцніший, а білого – значнослабший.
Для однієїлюдинибезпечнимвважаєтьсялідсинюватогоабозеленуватоговідтінку, товщиноюбільшою за 7 см.
Для групи людейбезпечним є лідтовщиною не менше, ніж 15 см. При пересуваннідекількох людей по льоду треба йти один за одним навідстані.
При масовомукатанні на ковзанахлідмає бути товщиною не менше, ніж 25 см.
Перш ніжступити на лідводоймища, дізнайся про товщинульодовогопокриву за допомогоюдовгоїзагостреноїпалиці (плішні) чиіншогоподібного предмета, але обов'язково легкого, якийтивільноможештримати в руці.

Ніколи не перевіряйтовщинульоду ударами ніг!
Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливуобережність проявляй у місцяхзішвидкоютечією, джерелами, струмками та теплимистічними водами підприємств. Якщоліднедостатньоміцний, негайнозупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячиперші кроки безвідривувідйогоповерхні.

Спробуємоз'ясувати, щотрапляється з людиною, яка опинилася в холоднійводі.
У людини в крижанійводіперехоплюєдихання, голову нібиздавлюєзалізний обруч, серцескаженоб'ється. Щобзахиститисявід смертоносного холоду, організмвключаєзахист – починаєтьсясильнетремтіння. За рахунокцьогоорганізмзігрівається, але через деякий час і цього тепла стаєнедостатньо. Коли температура шкіризнижується до 30 градусів, тремтінняприпиняється і організмдужешвидкоохолоджується. Диханнястає все рідше, пульс сповільнюється, тискпадає. Смерть людини, щонесподіваноопинилася в холоднійводі, наступаєнайчастіше через шок, щорозвиваєтьсяпротягом перших 5-15 хвилинпіслязанурення у воду абопорушеннядихання.

У випадку, якщоти все ж провалилисяпідлід:
• не піддавайсяпаніці, утримуйся на плаву, уникаючизанурення з головою;
• клич на допомогу;
• намагайсявилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергововитягуючи на поверхню ноги;
• намагайсяякомогаефективнішевикористатисвоєтіло, збільшуючи ним опорнуплощу;
• вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідкитиприйшов, де міцністьльодувжевідома.

Далітобінеобхіднопереодягнутися. Якщо сухого одягупід руками не виявилось, треба викрутитимокрий і зновуодягнутийого. Щобзігрітися, виконуйбудь-якіфізичнівправи. Можнарозтертися сухою вовняною тканиною, потімнеобхідносховатися в захищеномувідвітрумісці, добре укутатися, по можливостівипитичогосьгарячого.

Звичайно, треба завждинамагатисяврятуватилюдиніжиття, але перш ніжкинутися до того, хтопровалився, тобінеобхідно:
• покликати (якщоцеможливо) на допомогу;
• знайти предмет, якийможнакинутипотерпілому (міцнупалицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і маютьдовгу, міцнопришиту лямку);
• оцінити, наскільки далеко від берега опинивсяпотерпілий, і чи є можливість без перешкоддістатися до нього.

Якщотивпевнений, щозможеш (чиготовий) врятуватилюдину, то:
• крикни, щотийдеш на допомогу;
• наближайся до ополонкипоповзом, широко розкинувши руки;
• підкладипід себе лижі, дошку, фанеру;
• обговори своїдії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужнимривкомтибудешйоготягнути, а він в цей час намагатиметьсявиштовхнутитіло на поверхню);
• не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпіломупалицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки,чищосьподібне, і витягнітьйого на лід;
• витягнувшипотерпілого на лід, разом із ним поповзомповертайся назад.

Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будь обережним, не ризикуйсвоїмжиттям! Не виходь на лід без необхідності!

Інформацію підготувала:
Завідувач НКП у м. Костянтинівка О.С. Казак

 

На виконання листа Заступника голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації І.С. Стокоза від 27.03.2017 № 06/16я-0497 «Про забезпечення безпеки населення», Навчально-консультаційний пункт у м. Костянтинівка з метою зменшення соціальної напруги серед населення та організації безпечного відвідування кладовищ під час Великодніх свят та Провідної неділі проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед мешканців населених пунктів, щодо заходів безпеки, порядку дій та інформування уповноважених органів влади у випадку виявлення вибухонебезпечного предмета або підозрілих предметів, особливо, в період проведення святкових та поминальних заходів.
У випадку виявлення вибухонебезпечного або зовні схожого з ним предмета НЕОБХІДНО:
не панікувати;
терміново повідомити про небезпечну знахідку в поліцію (тел. 102) або ДСНС (тел. 101);
не пересувати предмет;
не обстежити його самостійно;
не користуватися телефоном,
переговорними пристроями або рацією поблизу нього;
не накривати предмет, не засипати і не закопувати;
триматися від нього на достатній відстані;
нікого не підпускати до предмета до прибуття поліції або служби ДСНС;
по можливості, організуйте охорону предмета на безпечній відстані.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
зрушувати з місця, перекочувати, брати в руки вибухонебезпечний предмет;
піднімати, переносити, класти в кишені або сумки;
переміщати предмет у вогнище, розводити багаття над ним або поблизу нього;
закопувати в землю або кидати у водойми;
наступати, наїжджати на предмет;
робити спроби до розібрання або розпилювання;
наносити удари;
надавати будь-які температурні, звукові, електромагнітні впливи на вибуховий предмет;
при виявленні хоча б одного підозрілого предмета, проводити пошук інших вибухонебезпечних предметів;
користуватися запальничками, палити;
збирати і здавати
вибухонебезпечні предмети в якості металобрухту.

ПАМ'ЯТАЙТЕ!
Розмінуванням, знешкодженням або знищенням
вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці – сапери, що допущені до цього виду робіт.
У будь-якому разі при виявленні вибухонебезпечного предмета або предметів підозрілого характеру лише безумовне виконання заходів безпеки є гарантом того, що не станеться випадку каліцтва чи загибелі.

При виявленні вибухонебезпечних предметів негайно повідомте за номером 101 або 102!


Завідувач
Навчально-консультаційного пункту у м. Костянтинівка О.С.Казак

Пам'ятка (інструкція)
для населення щодо профілактики витоку газу
Як виявити витік газу? Існує кілька способів:
1. На око. Можна застосувати мильний розчин. Його наносять на поверхню газових труб. Місце, де мильний міхур починає збільшуватися в розмірах, і є джерелом витоку газу.
2. На слух. У разі сильного витоку газ виривається зі свистом.
3. По запаху. Характерний запах, який виділяє газ, стає сильнішим поблизу місця витоку.
Ніколи не шукайте місце витоку газу за допомогою відкритого полум'я!
При виявленні запаху газу в підвалі, під'їзді, на подвір'ї, на вулиці Ви повинні:
• попередити оточуючих про запобіжні заходи;
• повідомити в аварійну газову службу за телефоном «104» з незагазованого місця;
• вжити заходи щодо виведення людей із зони загазованості;
• запобігти включення і вимикання електроосвітлення, появі відкритого вогню та іскри;
• до прибуття аварійної бригади організувати провітрювання приміщення.

При появі в приміщенні квартири запаху газу Ви зобов'язані:
• негайно припинити користування газовим приладом;
• перекрити кран до приладу і на приладі;
• відчинити вікна або кватирки для провітрювання приміщення;
• викликати аварійну службу газового господарства за телефоном «104» (викликати поза загазованого приміщення);
• не запалювати вогню, не курити;
• не вмикати і не вимикати електроосвітлення і електроприлади;
• не користуватися электродзвонком.

Якщо стався витік з балона зі стиснутим газом, то:
негайно викличте аварійну газову службу за телефоном «104» і разом з сусідами винесіть балон на вулицю, оберігаючи його від ударів. Не підпускайте до балона дітей і накрийте його мокрою щільною тканиною;
як правило, витік виникає на місці з'єднання балона з гнучким шлангом. Якщо не можна винести балон на вулицю, можна тимчасово перекрити витік мокрою ганчіркою. Провітрюйте кухню, не користуйтеся освітленням і електроприладами.

Якщо з'явився вогонь на балоні з газом, то:
• попросіть домашніх або сусідів негайно викликати пожежну службу за телефоном «101» та аварійну газову службу за телефоном «104», видалите всіх з квартири;
• спробуйте закрити кран на балоні, обернувши руки мокрою ганчіркою. Якщо це неможливо (вогонь на прокладці, кран деформований в результаті нагрівання тощо), не задуває полум'я – можливий вибух;
• не намагайтеся виносити або переставляти куди-небудь балон зі стисненим газом, поки він не остудився: від найменшого поштовху він може вибухнути.

Якщо загорівся газ в місці витоку, то:
• негайно видаліть всіх людей з квартири і від сусідів викличте аварійну газову службу за телефоном «104» та пожежну службу за телефоном «101»;
• поки газ горить, небезпеки вибуху немає. Тому ніколи не намагайтеся загасити полум'я, оскільки це призведе до катастрофи: газ і повітря разом утворюють вибухову суміш і при наявності джерела вогню (перегрітий метал, гарячі вуглики, іскри, електродуги) неминучий вибух;
• постарайтеся перекрити подачу газу, стежте за тим, щоб не загорілися розташовані близько від вогню предмети (фіранки, рушник тощо).

Якщо полум'я в пальнику згасло, то:
• не намагайтеся знову запалити його – це призведе до вибуху накопиченого газу. Перекрийте кран подачі газу, відкрийте вікна і провітріть кухню;
• зачекайте, поки пальник охолоне (при необхідності очистіть цого від залишків їжі та жиру, продуйте отвори подачі газу), і потім знову запаліть газ, попередньо закривши вікна і ліквідувавши протяг;
• якщо на кухні накопичилося багато газу, щоб уникнути отруєння намочіть водою хустку, притисніть до обличчя. Дихаючи через неї, увійдіть на кухню і перекрийте кран подачі газу. Якщо це зробити не вдається, негайно евакуюйте всіх сусідів по сходовому майданчику і викличте аварійну газову службу за телефоном «104» та пожежну службу за телефоном «101»;
• надайте допомогу постраждалим від отруєння газом.


Інформацію підготувала:
Завідуюча
Навчально-консультаційним пунктом у м. Костянтинівка О.С. Казак

 

Пам'ятка (інструкція)
для населення щодо профілактики загального переохолодження та відморожень

Під впливом охолодження може розвиватися загальна (переохолодження) і місцева холодова травма (відмороження) або їх поєднання.
Загальним переохолодженням або гіпотермією вважається стан організму, при якому температура внутрішніх органів опускається нижче +35°С. Якщо тіло захищено теплим одягом, переохолодження на повітрі розвивається більш повільно. У той же час, коли одночасно діють волога і сильно охолоджене повітря з вітром, переохолодження розвивається значно швидше.

Є три стадії загального переохолодження:
– Легка – розвивається при зниженні температури тіла до 35-33°С і характеризується загальною втомою, слабкістю, сонливістю. Рухи скуті, мова стає сповільненою, людина окремо вимовляє склади і слова, рідкісний пульс – 60-66 в 1 хв., артеріальний тиск часто помірно підвищений (до 140/100 мм рт. ст.). Постраждалі відзначають спрагу, озноб. Шкіра бліда, мармурового забарвлення, з'являється «гусяча шкіра».
– Середньої тяжкості – розвивається при зниженні температури тіла до 32-29°С. При цьому свідомість угнетено, погляд безглуздий, рухи в суглобах різко обмежені, дихання рідке, поверхневе, скорочення серця урежаются, пульс слабкого наповнення, артеріальний тиск знижений. Шкіра бліда, синюшна, холодна на дотик.
– Тяжка – розвивається при зниженні температури тіла нижче 29°С. Свідомість відсутня, зіниці вузькі, реакція на світло млява або зовсім відсутній. Можуть спостерігатися судоми кінцівок, розпрямити їх вдається з великими труднощами (задубіння). Жувальні м'язи, м'язи черевного преса напружені. Шкірні покриви бліді, синюшні, холодні на дотик. Дихання рідке, поверхневе, переривчасте. Пульс рідкий, слабкого наповнення (34-30 в 1 хв.), артеріальний тиск знижений або не визначається. Зниження температури тіла до 25-22°С призводить до смерті потерпілого.
Слід зазначити, що важкий стан пацієнта має потенційно досить високу оборотність при проведенні своєчасного і адекватного лікування! При цьому прогноз при важкому ступені загального охолодження визначається наявністю розвинутих ускладнень.
Відмороження – локальне ураження тканин у результаті дії низьких температур, відрізняється можливістю розвитку омертвіння глибоких шарів шкіри і глубжележащих структур. Є кілька факторів, які сприяють розвитку відморожень:
• метеорологічні фактори – підвищена вологість, вітер;
• механічне порушення кровообігу – тісне взуття, одяг, тривале перебування в незручній позі та ін.;
• захворювання – порушення кровопостачання, провідності нервових імпульсів, перенесені раніше відмороження;
• зниження загальної опірності організму – втома, поранення, крововтрата, нещодавно перенесені інфекційні захворювання і ін.;
• стани, які ведуть до втрати адекватного захисту від впливу холоду, – алкогольне (до 80 % відморожень) і наркотичне сп'яніння, черепно-мозкові травми, інсульту, епілепсія, серцево-судинні захворювання та ін.
Виділяють 3 ступені відмороження (за даними міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду):
1. I ступінь – поверхневі;
2. II ступінь – прикордонні;
3. III ступінь – глибокі.
Поверхневі відмороження лікуються консервативно, в той же час при прикордонних, а тим більш глибоких відмороженнях, проводиться хірургічне лікування і, у зв'язку з поразкою окремих ділянок кінцівок, часто доводиться виконувати ампутацію.
Відразу після травми і початку лікування дуже важко визначити глибину ураження тканин холодом навіть для медичних працівників. Визначення ступеня відмороження може бути достовірно встановлено лише через кілька днів після отримання холодової травми.
Поширеність незворотних змін залежить не тільки від інтенсивності впливу уражаючого фактору (холоду), але і від своєчасності і правильності проведеного лікування в перші години після травми. Незважаючи на значну різницю температур здорових і охолоджених тканин, невідкладні лікувальні заходи дозволяють запобігти у частини пацієнтів розвиток глибоких термічних уражень, тому дуже важливо своєчасно звернутися до лікаря.

Профілактика уражень холодом:
При ретельно проведеної профілактиці загальні переохолодження та відмороження не повинні розвиватися.
В сильний мороз намагайтеся не виходити з дому без особливої на те необхідності.
Виходячи на вулицю, заздалегідь ознайомтеся з прогнозом погоди, щоб одягнутися відповідно температурного режиму.
Не вживайте алкоголь та психоактивні речовини – алкогольне сп'яніння (втім, як і будь-яке інше) викликає ілюзію тепла і призводить до переохолодження. Додатковим фактором є неможливість сконцентрувати увагу на ознаках відмороження.
Перед виходом на мороз необхідно прийняти їжу.
Не паліть на морозі – паління зменшує периферійну циркуляцію крові, і таким чином робить кінцівки більш уразливими.
Носіть вільний одяг – це сприяє нормальній циркуляції крові. Одягайтеся за принципом «капусти» – між шарами одягу завжди є прошарки повітря, які відмінно утримують тепло. Верхній одяг обов'язково повинен бути непромокаючим.
Використовуйте правильну взуття. Тісне взуття, відсутність устілки, сирі брудні шкарпетки часто служать основною передумовою для появи потертостей і відмороження. В чоботи або черевики потрібно покласти теплі устілки, а замість бавовняних шкарпеток вдягнути вовняні – вони вбирають вологу, залишаючи ноги сухими.
Не виходьте на мороз без рукавиць, шапки і шарфа. Кращий варіант – рукавиці з вологовідштовхувальної і непродуваємої тканини з хутром всередині. Рукавички ж з натуральних матеріалів хоч і зручні, але від морозу не рятують. Щоки і підборіддя можна захистити шарфом. У вітряну холодну погоду перед виходом на вулицю відкриті ділянки тіла змажте кремом.
Ховайтеся від вітру – ймовірність відмороження на вітрі значно вище.
Не носіть на морозі металевих (у тому числі золотих, срібних) прикрас – кілець, сережок і т.і. По-перше, метал в силу високої теплопровідності остигає набагато швидше тіла, внаслідок чого можливе «прилипання» до шкіри або слизової оболонки рота з больовими відчуттями і холодовими травмами. По-друге, перстені на пальцях затрудняють нормальну циркуляцію крові. На сильному морозі необхідно уникати контакту шкіри з металом.
Не мочіть шкіру – вода проводить тепло значно краще повітря. Не виходьте на мороз із вологим волоссям після душу. Мокрий одяг і взуття (наприклад, людина впала у воду) необхідно зняти, витерти воду, при можливості одягнути сухий одяг та якнайшвидше доставити людину в тепле місце. Перебуваючи в лісі необхідно розпалити багаття, роздягнутися і висушити мокрий одяг, протягом цього часу енергійно роблячи фізичні вправи і гріючись біля вогню.
Буває корисно на тривалу прогулянку на морозі захопити з собою пару змінних шкарпеток, рукавиць та термос із гарячим чаєм. Користуйтеся допомогою друга – слідкуйте за обличчям одного, особливо за вухами, носом і щоками, за будь-якими помітними змінами в кольорі, а він чи вона будуть стежити за Вашими.
Не дозволяйте отмороженному місцю знов замерзнути, це викличе куди більш значні пошкодження шкіри.
Не знімайте на морозі взуття з відморожених кінцівок – вони розпухнуть і Ви не зможете знову одягти взуття. Необхідно якомога швидше дійти до теплого приміщення. Якщо замерзли руки – спробуйте відігріти їх під пахвами або в паху.
Якщо у Вас заглохла машина далеко від населеного пункту або в незнайомій для Вас місцевості, краще залишатися в машині, викликати допомогу по мобільному телефону або чекати, поки по дорозі пройде інший автомобіль.
У профілактиці відморожень, крім інших заходів, відіграє важливу роль знання перших симптомів, що сигналізують про наступаючому відмороженні, – мерзлякуватість, поколювання, оніміння до втрати чутливості, збліднення, похолодання шкіри, обмеження в русі кінцівками.
Як тільки на прогулянці Ви відчули переохолодження або ознаки відмороження кінцівок, необхідно якомога швидше зайти в будь тепле місце – магазин, кафе, під'їзду, машина – для зігрівання та огляду потенційно уразливих для відмороження місць.
Повернувшись додому після довготривалої прогулянки по морозу, обов'язково впевніться у відсутності відморожень кінцівок, спини, вух, носа і т.і. Пущене на самоплив відмороження може призвести до гангрени та подальшої втрати кінцівки.
Слід враховувати, що у дітей терморегуляція організму ще не повністю сформована, а у літніх людей і при деяких захворюваннях ця функція буває порушена. Ці категорії громадян більш схильні до переохолодження і відмороження, і це слід враховувати при плануванні прогулянки. Відпускаючи дитину гуляти в мороз на вулиці, пам'ятайте, що йому бажано кожні 15-20 хвилин повертатися в тепло і зігріватися.
Пам'ятайте і про домашніх улюбленців! У них теж можуть бути відмороження.

Заходи по наданню першої допомоги при загальному переохолодженні і відмороженнях:
Не можна примушувати потерпілого енергійно рухатися і пити спиртне.
Не рекомендується проводити масаж, розтирання снігом, вовняною тканиною, теплі ванночки, прикладати грілку, робити зігрівальні компреси, змащувати шкіру маслом або жирами. Розтирання снігом призводить до ще більшого охолодження, а кристалики льоду пошкоджують шкіру, в результаті чого може відбутися інфікування.
Необхідно швидко доставити потерпілого в тепле приміщення, переодягти в теплу і суху білизну, укутати в ковдру. Відновлення температури охолоджених тканин при відмороженнях кінцівок повинно проводитися за принципом поступового відігрівання «зсередини – назовні».
Самостійно або з допомогою помічників викликати швидку медичну допомогу за мобільним телефоном «103». (Пам'ятайте: у цю службу можна додзвонитися, навіть при відсутності грошей на картці телефону).
Якщо потерпілий знаходиться у свідомості, запропонувати йому рясне гаряче солодке пиття і гарячу їжу.
Акуратно, щоб вдруге не травмувати тканини унаслідок відривання мерзлого одягу від шкіри потерпілого, зняти з відморожених кінцівок взуття та одяг.
Обов'язково дотримання постільного режиму і піднесене положення відморожених кінцівок.


Інформацію підготувала:
Завідуюча
Навчально-консультаційним пунктом у м. Костянтинівка О.С. Казак

 

 

© 2016 Костянтинівська міська рада.
Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний сайт.
logo gray small
logo footer
85114, м.Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 260
Тел./факс приймальні: +38 062 724-36-10
Для відправлення запиту на отримання публічної інформації:
тел./факс: +38 062 724-03-93 E-mail: publ@konstrada.gov.ua  
Для офіційної кореспонденції:
E-mail: kon.v@dn.gov.ua