Правова допомога

Державна реєстрація нормативно-правових актів
як один із дієвих механізмів захисту прав, свобод та законних інтересів громадян та юридичних осіб

З метою забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій 03 жовтня 1992 року в Україні Указом Президента створено інститут державної реєстрації нормативно-правових актів.
На виконання зазначеного Указу Кабінетом Міністрів України визначено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади. Цим нормативно-правовим актом передбачено, що міністерства та органи виконавчої влади забезпечують:
направлення на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян та/або мають міжвідомчий характер;
здійснення постійного перегляду виданих нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність до вимог чинного та міжнародного законодавства;
недопущення випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку.
Що являє собою державна реєстрація? Державна реєстрація полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Метою проведення державної реєстрації є недопущення застосування незаконних нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Таким чином, державна реєстрація нормативно-правових актів виступає свого роду «правовим фільтром», який «перешкоджає» набранню чинності нормативно-правових актів, що не узгоджуються з положеннями законодавства, тим самим порушують (обмежують) права, свободи та законні інтереси громадян.
Які акти підлягають державній реєстрації в органах юстиції? Згідно з Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Хто входить до кола суб’єктів, акти яких підлягають державній реєстрації в органах юстиції? На сьогодні до кола суб’єктів, акти яких підлягають державній реєстрації в органах юстиції входять:
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (служби, агентства, інспекції),
обласні, Київська міська, районні, районні у місті Києві державні адміністрації, їх структурні підрозділи, територіальні органи центральних органів виконавчої влади.
Таким чином, нормативно-правові акти інших суб’єктів нормотворення, не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.
Яка процедура набрання чинності нормативно-правових актів, зареєстрованих в органах юстиції? Законодавцем встановлено, що нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування. Слід зазначити, що суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться. При цьому, посилання на дату і номер державної реєстрації зареєстрованого нормативно-правового акта є обов'язковим.
Чи існує відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації нормативно-правових актів? Статтею 18841 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз'яснень у будь-якій формі (листи, факси, вказівки, телеграми, електронна пошта, методичні рекомендації), що встановлюють правові норми. Слід зазначити, що на сьогодні санкція цієї статті передбачає накладення штрафу у розмірі від 510 до 850 гривень.
Підсумовуючи можна зробити висновок про те, що інститут державної реєстрації нормативно-правових актів є дієвим механізмом в забезпеченні проголошених Конституцією та Законами України прав, свобод і законних інтересів громадян.

Відділ реєстрації нормативно-правових актів управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

 

До уваги власників та орендарів землі!


Рейдерські захоплення земель та зібраного врожаю наразі є однією з найактуальніших тем в Україні. Щоб протистояти цьому ганебному явищу, Міністерство юстиції України ініціювало створення в усіх регіонах України оперативних штабів, які мають стати на захист аграріїв від спроб рейдерів привласнити землю чи зібраний урожай.

Оперативний штаб реагування на спроби рейдерських захоплень землі чи зібраного врожаю з 11 серпня 2017 року запрацював і в Донецькій області. Для забезпечення комплексного підходу в боротьбі з рейдерством до складу штабу увійшли керівники облдержадміністрації, Головного територіального управління в Донецькій області, Національної поліції, Держгеокадастру та представник обласної аграрної асоціації.

Головним завданням штабу передусім є оперативне реагування на будь-які спроби захоплення землі у фермерів чи орендарів.

Крім того, на Донеччині створені та вже розпочали свою роботу мобільні точки доступу до системи безоплатної правової допомоги, які покликані безпосередньо виїжджати в села області й допомагати людям грамотно захищати свої права в юридичній площині.

Таким чином, завдяки запровадженій Міністерством юстиції України антирейдерській програмі, відтепер кожен житель області, навіть найвіддаленіших та найменших сіл та селищ має можливість отримати якісну правову допомогу як стосовно захисту прав власності, так і інших життєво важливих правових питань.

Якщо відносно вашого майна були спроби рейдерських захоплень землі та зібраного врожаю, звертайтеся за контактними телефонами оперативного штабу в Донецькій обласні, створеного Донецькою обласною державною адміністрацією: 098-00-58-051, 06264-20-121; або пишіть на електронну адресу е-mail:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

З Графіком роботи мобільних точок доступу до системи безоплатної правової допомоги можна ознайомитись на сайті Міністерства юстиції України.

 

 

ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

Право власності на землю гарантується Конституцією України та набувається і здійснюється відповідно до ряду законів,що регулюють земельні відносини. З метою захисту права власності та недопущення втілення шахрайських схем з боку недобросовісних громадян та державних реєстраторів державою вжито ряд заходів для забезпечення населення сучасними і ефективними способами захисту їхньої власності.
Одним із таких способів є зупинення державної реєстрації прав, запроваджене з метою заборони вчинення реєстраційних дій з об’єктом нерухомого майна в Державному реєстр прав.
Так, проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна.
Зупинення державної реєстрації прав за рішенням суду відповідно до Цивільного процесуального кодексу України здійснюється шляхом забезпечення позову.
Проте, досить часто виникають ситуації, коли власник земельної ділянки дізнається про вчинення незаконних реєстраційних дій із його майном, не встигає звернутися до суду, щоб перешкодити цьому. Можливість заборонити проведення реєстраційних дій за заявою власника долає цю проблему.
Отже, у випадку наявності підозр про можливість незаконних реєстраційних дій щодо земельної ділянки, власник об'єкта нерухомості має право заборонити вчиняти відповідні дії на строк до 10 робочих днів шляхом подання відповідної заяви. Після цього,у власника буде строк для звернення до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій із земельною ділянкою. У разі не вжиття таких заходів, реєстраційні дія буде відновлена.
Зазначений механізм стане в пригоді також у разі наявності спору стосовно землі та в разі очікування рейдерської атаки.
Відтак українці - власники земельних ділянок можуть самостійно контролювати проведення реєстраційних дій щодо власних об’єктів нерухомого майна, тим самим зупинивши втілення шахрайських посягань на їх власність.
При виникненні питань та необхідності отримання більш детальної інформації щодо захисту своїх прав можна звернутися за телефоном
(06264) 42481.


Територіальне управління Державної судової адміністрації України згідно зі статтею 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII звернулося до виконкому міської ради із проханням затвердити на сесії міської ради список осіб, які надали згоду бути присяжними.

Так, відповідно до статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом.
Не включаються до списків присяжних громадяни:
1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного;
3) які мають незняту чи непогашену судимість;
4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів (органів правопорядку), військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя;
5) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
6) громадяни, які досягли шістдесяти п’яти років;
7) особи, які не володіють державною мовою.
При цьому при формуванні зазначеного списку громадянам, а також організаціям, установам, що виявили бажання делегувати своїх представників до зазначеного списку, слід перевірити, чи перебувають дані особи на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра, а також чи значаться дані особи за обліками Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП України в Донецькій області.
В разі наявності відповідних пропозицій просимо їх надавати за формою на адресу виконкому міської ради у строк до 17.04.2017.

СПИСОК

осіб. які надали згоду бути присяжними

 

№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові особи Рік народження Місце роботи із зазначенням повного найменування підприємства (установи) Посада Контактний телефон
           

 

 

Начальник відділу з юридичної,

кадрової роботи, запобігання

та протидії корупції                                                                                               А.В.Боєва

 

Барабаш Т.Ю.,

(06272) 4 13 11

 

Запуск проекту «Он-лайн будинок юстиції» на Всеукраїнському рівні

Міністерство юстиції України максимально рухається до передових технологій. Мета Мін’юсту сприяти становленню в Україні європейських стандартів якості з обслуговування громадян та бізнесу.
Одним із важливих кроків Міністерства юстиції України на шляху до запровадження реального електронного урядування в Україні став запуск національного проекту «Он-лайн будинок юстиції» на Всеукраїнському рівні. Цей проект створено на базі системи он-лайн сервісів Міністерства юстиції, за час роботи яких було надано понад 62 мільйони он-лайн послуг, з них більше 1 мільйона – на платній основі. Презентований проект «Он-лайн будинок юстиції» пропрацював в тестовому режимі на рівні Києва майже рік і виправдав свої ефективність та доцільність.
«Он-лайн будинок юстиції» – це повністю прозора автоматизована система, що забезпечує отримання послуг в електронному режимі без контакту з представниками влади. Віднині українці можуть в он-лайн режимі отримати ті послуги, надання яких на даному етапі викликає найбільші черги, створює бюрократію і сприяє виникненню зловживань представниками влади. Проект увібрав у себе всі сервіси, які міністерство надає в електронному вигляді та за допомогою Інтернету, не виходячи з дому чи офісу дозволяє:
• отримувати інформацію зі всіх реєстрів Мін’юсту;
• контролювати реєстраційні дії відносно своєї нерухомості за допомогою SMS-Маяка;
• зареєструвати громадське об’єднання або засіб масової інформації;
• отримувати дані про електронний цифровий підпис;
• користуватись послугами з повторного отримання документів у сфері реєстрації актів цивільного стану;
• здійснювати державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу – підприємця, припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, та інше.
Однією із новацій сервісу є соціальний ліфт, за допомогою якого кожен український юрист може залишити свою анкету і вона буде автоматично вноситися в пропозиції із заповнення вільних вакансій в системі юстиції.
На порталі сервісу можна знайти інструкцію з отримання кожної запропонованої послуги, а також залишити відгук.
За рахунок автоматизації значно пришвидшується процес розгляду документів від суб’єктів звернення та ухвалень відповідних рішень. Результат надання електронної послуги з відповідним номером у єдиному реєстрі в електронній формі направляється суб’єкту звернення. Також можливо перевірити факт реєстрації шляхом доступу до публічної інформації з єдиного державного реєстру.
Таким чином, користування он-лайн сервісами Мін’юсту значно заощаджує час, фінансові ресурси, забезпечує зручність отримання відповідної послуги та максимально мінімізує корупційні ризики.
Нині Україна рухається у ногу з часом зі всім світом в напрямку запровадження електронних сервісів, а Міністерство юстиції України входить в лідери серед державних органів, де запроваджуються електронні технології та проводяться реформи у сфері дерегуляції.

Відділ розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії
з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації
Управління державної реєстрації Головного
територіального управління юстиції у Донецькій області

 

 

Щодо забезпечення рівного доступу людей з інвалідністю до правосуддя

Державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи

З 2016 року діє новий Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженний наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 року № 359/5. Цей Порядок визначає процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації.
Документ передбачає наступне:
Заява про державну реєстрацію - документ установленого Міністерством юстиції України зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Фронт-офіс - центр надання адміністративних послуг, утворений відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», акредитований суб’єкт, що здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів під час державної реєстрації.
Уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації, нотаріус приймають заяву та документи в паперовій формі за описом, сформованим за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру, примірник якого в день надходження заяви та документів у спосіб, відповідно до якого були подані документи, видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу до результатів розгляду документів через портал електронних сервісів. Моментом прийняття заяви та документів вважається дата і час реєстрації заяви у Єдиному державному реєстрі.
Під час прийняття заяви та документів для державної реєстрації уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації, нотаріус інформують заявника про те, що персональні дані заявника чи інших осіб, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації, використовуються відповідно до закону та виключно для цілей ведення Єдиного державного реєстру, у тому числі розміщення у випадках, передбачених законодавством, на порталі електронних сервісів. З поданих для державної реєстрації документів уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації, нотаріус виготовляють електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у Єдиному державному реєстрі.
Звертаємо увагу на те, що державна реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, громадське об’єднання, що не має статусу юридичної особи, структурне утворення політичної партії, що не має статусу юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зупиненням (припиненням) членства у громадському формуванні, у громадському об'єднанні, що не має статусу юридичної особи, у структурному утворенні політичної партії, що не має статусу юридичної особи, керівника (члена керівного органу) здійснюється державним реєстратором без прийняття рішення на підставі поданої такою особою копії заяви про зупинення (припинення) нею членства до відповідних статутних органів громадського формування, громадського об'єднання, що не має статусу юридичної особи, політичної партії з відміткою про її прийняття.

Прийнятий 26.11.2015 року проект Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (№2983)

основною метою якого є:
- реформування системи надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з метою її приведення у відповідність до таких принципів надання адміністративних послуг як відкритості та прозорості, оперативності та своєчасності, раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг, доступності та зручності для суб'єктів звернень;
- оптимізація витрат державних коштів, які спрямовуються на забезпечення функціонування майже тотожних реєстрів (Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Єдиного ліцензійного реєстру, Реєстру документів дозвільного характеру, Єдиного реєстру громадських формувань та Реєстру громадських об'єднань, Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство);
- передача органам місцевого самоврядування, місцевим держадміністраціям, нотаріусам, банкам повноважень з надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Загальна характеристика і основні положення якого передбачає:
1) передачу функцій з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців органам місцевого самоврядування, держадміністраціям, нотаріусам та банкам (за органами юстиції залишається державна реєстрація громадських формувань);
2) уніфікацію процедур державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань та фізичних осіб - підприємців;
3) запровадження принципу екстериторіальності у межах всієї України;
4) запровадження можливості подання електронних документів для проведення всіх реєстраційних дій;
5) скорочення переліку документів, що подаються для державної реєстрації (у тому числі за рахунок їх отримання в електронній формі від державних органів);
6) скорочення переліку адміністративних послуг за рахунок скасування щорічного підтвердження та щорічної подачі фінзвітності (буде отримуватись з відомчого реєстру органу статистики);
7) заповнення заяви про проведення державної реєстрації безпосередньо особою, яка її приймає (за бажанням заявника);
8) скасування паперових виписок та установчих документів та запровадження їх отримання в електронному вигляді через Портал електронних сервісів;
9) створення єдиного реєстру на базі Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Єдиного ліцензійного реєстру, Реєстру документів дозвільного характеру, Єдиного реєстру громадських формувань, Реєстру громадських об'єднань та Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
10) запровадження дворівневої системи адміністративного оскарження рішень державних реєстраторів з можливістю скасування рішення та проведення державної реєстрації (у разі оскарження відмови у державній реєстрації);
11) запровадження відповідальності суб'єктів державної реєстрації за порушення у сфері державної реєстрації (тимчасове блокування та анулювання доступу до реєстру; скасування акредитації банку як суб'єкта державної реєстрації).
З повагою, державні реєстратори.
З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі - Закон), відповідно до якого змінено (скорочено) перелік документів та вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації, скасовано подачу щорічного підтвердження відомостей про юридичну особу та щорічної подачі фінзвітності.
Наказом Міністерства юстиції України від 06 січня 2016 року № 15/5 затверджені нові форми заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Наказ набирає чинності з 13.01.2016 року.
Також ст. 36 Закону змінено плату у сфері державної реєстрації:

з/п За державну реєстрацію справляється адміністративний збір у
такому розмірі: Розмір плати Грн. 75% Електр реєстр
1 Розмір мінімальної зарплати з 1.01.2016 1378
2 140 мінімальних заробітних плат - за державну реєстрацію політичної партії; 192920 144690
3 0,28 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації; 390 290
4 0,14 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію всеукраїнської творчої спілки; 190 140
5 0,07 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію територіального осередку всеукраїнської творчої спілки та регіональної (місцевої) творчої спілки; 100 70
6 0,06 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію символіки політичної партії, організації роботодавців, об'єднання організації роботодавців; 80 60
7 0,03 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію символіки громадського об'єднання інвалідів та осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; 40 30
8 0,3 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, крім внесення змін до інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою; 410 310
9 0,1 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію змін відомостей про прізвище, ім'я, по батькові або місцезнаходження фізичної особи - підприємця; 140 100
10 0,05 мінімальної заробітної плати - за надання виписки для проставлення апостилю та витягу в паперовій формі; 70 50
11 0,07 мінімальної заробітної плати - за надання документа в паперовій формі, що міститься в реєстраційній справі; 100 70

 

Легалізація професійних спілок

Профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.
Легалізація всеукраїнських профспілок та їх об'єднань, інших профспілок та їх об'єднань здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.
Для легалізації профспілок, об'єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднань.
На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.
Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об'єднання профспілок.
У разі невідповідності поданих документів профспілки, об'єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган пропонує профспілці, об'єднанню профспілок надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу.
Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.
Профспілка підприємства, установи, організації, яка діє на підставі власного статуту, легалізується у порядку, визначеному цією статтею.
Профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.
Профспілка, її організації, об'єднання профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні обов'язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням).
За подання на легалізацію недостовірних відомостей особи, які їх підписали, несуть відповідальність згідно із законом.

Начальник реєстраційної служби А.В.Куслаєнко

 

Керівні органи громадського об'єднання: перелік, повноваження, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи), періодичність засідань і процедура прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку
Громадське об'єднання самостійно визначає структуру органів управління громадським об'єднанням та контролю, порядок їх формування (призначення чи обрання), термін повноважень тощо.
Слід враховувати, що окремі повноваження керівних органів прямо передбачені Законом: у статті 10 щодо найменування громадського об'єднання; статті 14 щодо прийняття рішень про зміни; статті 16 щодо прийняття рішення про набуття статусу юридичної особи громадським об'єднанням; статті 24 щодо власності; статтях 25, 26, 29 щодо припинення громадського об'єднання тощо. Окремі повноваження передбачені Розділом V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону. Ці повноваження не можуть бути передані іншим органам управління.
Керівними органами громадського об'єднання можуть бути:
Вищим колегіальним органом управління - Загальні збори, Конференція, З’їзд тощо. Вищий колегіальний орган управління складається з безпосередньо членів, що забезпечується їх особистою участю, або з уповноважених представників членів – делегатів, які обираються локальними колегіальними органами.
Для вищого колегіального органу управління, на якому присутні безпосередньо члени громадського об’єднання, притаманне визначення кваліфікованої більшості для прийняття рішень, виходячи з простої більшості (50+1), або 2/3 чи ¾ від присутніх на засіданні членів. Часто у статутах вимагається 2/3 чи ¾ голосів за ключові для організації рішення: зміни у статуті чи припинення. Для скликання такого вищого органу виконавчий орган у своєму рішенні має визначити дату, конкретний час і місце (адресу) проведення вищого органу.
Для чисельного громадського об’єднання, яке має відокремлені підрозділи, як правило вищий колегіальний орган управління формується з числа делегатів від членів Організації, облік яких ведуть відокремлені підрозділи. Для скликання такого вищого органу виконавчий орган у своєму рішенні обов’язково має, крім вищенаведеного, вказати норму представництва делегатів від відокремлених підрозділів. Така норма може бути фіксована (по 1 делегату від відокремленого підрозділу) або залежати від кількості членів, які перебувають на обліку у відокремленому підрозділі. Таким чином громадське об’єднання забезпечує пропорційність представництва.
Статут повинен передбачити порядок скликання вищого органу. Як правило – це повноваження виконавчих органів. А у випадках, коли необхідні термінові рішення з питань контролюючих статутних органів – вони також можуть бути органом скликання вищого органу.
Необхідним є чітке визначення періодичності скликання вищого органу, оскільки з цим пов’язані строки повноважень виборних органів чи посадових осіб, реалізація членами громадського об’єднання своїх прав на обрання і контроль. Загальні збори, З’їзд, Конференція можуть бути черговими або позачерговими. Підстава, процедура скликання і проведення позачергово вищого колегіального органу управління має бути так само детально прописана.
Виконавчим органом може бути Рада, Правління, Дирекція тощо. Таких органів може бути декілька, наприклад Рада і Президія Ради. Формування таких органів може бути різним. Наприклад, Рада може складатись з певних осіб «за посадою»: керівників відокремлених підрозділів, керівника і його заступників. Звертаємо увагу, що якщо особа входить до виконавчого органу «за посадою», то не слід вказувати також про її обрання до цього органу. Інакше виникне різнотлумачення статуту і повно важності цієї особи. Тому, якщо у пунктах статуту про формування виконавчого органу прописується його формування «за посадою», то у пунктах статуту про вищий колегіальний орган управління не слід писати про обрання цих осіб.
Керівником громадського об’єднання може бути Президент, Голова, Виконавчий директор тощо. Може бути декілька керівників (Співголови), але слід чітко виписати повноваження кожного з них.
Контролюючим органом може бути: Контрольно-Ревізійна комісія,Ревізійна комісія, Ревізор, Наглядова рада.
Звертаємо увагу, що ті питання, які Законом віднесені до відання статуту, не можуть регулюватись рішеннями статутних органів (наприклад, розширювати повноваження керівних органів громадського об'єднання, строки повноважень, процедуру скликання чи формування, порядок прийому чи виключення з членів).
Керівні органи громадського об’єднання мають право затверджувати внутрішні правила, процедури (регламенти), створювати і припиняти консультативні, дорадчі, постійні і тимчасові органи за напрямками діяльності, затверджувати положення про ці органи, а також обирати, призначати або заміщати членів цих органів.
Члени інших постійних і тимчасових органів можуть брати участь у засіданнях керівного органу громадського об’єднання, який створив ці постійні і тимчасові органи, з правом дорадчого голосу.
Членами Ради/Правління, а також інших постійних і тимчасових органів громадського об’єднання можуть бути особи, які не є членами громадського об’єднання, якщо це допускає статуту громадського об’єднання.
У статуті можуть бути передбачені особливості процедури прийняття рішень. Якщо окремі члени керівного органу письмово повідомили до початку засідання керівного органу про неможливість взяти особисту участь у засіданні, вони мають право голосувати з використанням засобів зв'язку (телефон, електронна пошта, Інтернет тощо) одночасно або до моменту закінчення засідання.
У випадку проведення письмового опитування за допомогою електронної пошти рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували у письмовій формі не менше 60% членів керівного органу. Члени керівного органу управління зобов'язані письмово підтвердити результати свого голосування або відмову від голосування не пізніше трьох робочих днів з дати надсилання питання.
Стосовно рішень про обрання або затвердження складу керівних органів або дорадчих чи консультативних органів громадського об'єднання, а також про дострокове припинення повноважень цих органів враховуються тільки результати особистого голосування.
Чергові Загальні збори/Конференція скликаються Радою/Правлінням один раз протягом календарного року. Рада/Правління повідомляє членів громадського об’єднання про час і місце чергових Загальних зборів/Конференції не пізніше ніж за 10 робочих днів до їх проведення.
Чергові Загальні збори/Конференція мають право приймати рішення, якщо в голосуванні беруть участь більшість від усіх членів громадського об’єднання, які перебувають на обліку на день проведення Загальних зборів/Конференції.
Рада/Правління скликає позачергові Загальні збори/Конференцію на підставі власного рішення, а також у разі отримання письмової вимоги не менше ніж 20% членів.
Рада/Правління повідомляє членів громадського об'єднання про час і місце позачергових Загальних зборів/Конференції не пізніше ніж через 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення або одержання письмової вимоги про їх скликання.
Члени громадського об'єднання, у випадку невиконання Радою/Правлінням відповідної письмової вимоги, повідомляють членів громадського об’єднання про час і місце позачергових Загальних зборів/Конференції відповідно до Статуту самостійно.
Загальні збори/Конференція приймають рішення простою більшістю голосів членів, які беруть участь у голосуванні. Рішення про внесення змін до статуту, саморозпуск чи реорганізацію приймається 2/3 (3/4) голосів членів, які беруть участь у голосуванні, але не менше 75% загальної кількості членів.
До виключної компетенції Загальних зборів/Конференції належить прийняття рішень про:
• затвердження змін і доповнень до Статуту; затвердження регламенту проведення Конференції;
• затвердження основних напрямків, планів і програм діяльності громадського об’єднання;
• затвердження річних бюджетів, балансів, фінансових та інших звітів керівних органів;
• обрання членів Ради/Правління, Ревізійної комісії/Контрольно-ревізійної комісії/Наглядової ради;
• участь громадського об'єднання в інших юридичних особах, а також в об'єднаннях юридичних осіб;
• створення і припинення відокремлених підрозділів громадського об'єднання;
• розпорядження майном громадського об'єднання, делегування окремих повноважень іншим органам або особам (крім тих, що законами віднесені до повноважень вищого керівного органу);
• проведення незалежного фінансового або іншого аудиту громадського об'єднання;
• прийняття рішення про саморозпуск/реорганізацію.
Загальні збори/Конференції має право приймати рішення з інших питань, які не належать до компетенції інших керівних органів громадського об'єднання.
Рішення Загальних зборів/Конференції оформлюються протоколом, який підписується Головуючим та секретарем.
Для громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, особа уповноважена представляти громадське об’єднання, визначається на установчих зборах засновників такого громадського об’єднання. В подальшому така особа змінюється (переобирається) також на вищому колегіальному органі управління, якщо інше не передбачено статутом
Рада/Правління є постійно діючим керівним органом громадського об'єднання в період між черговими Загальними зборами/Конференціями.
Рада/Правління обирається на два роки у складі не менше трьох членів. Члени Ради/Правління можуть бути переобрані на наступний термін.
Якщо член Ради/Правління подає письмову заяву про припинення повноважень або втрачає здатність виконувати обов'язки з інших причин - у зв'язку з чим кількість членів Ради/Правління стає меншою, ніж визначено статутом, Рада/Правління більшістю голосів призначає (кооптує) нового члена на строк до чергових Загальних зборів/Конференції громадського об'єднання. Рішення Ради/Правління, прийняті у кооптованому складі, мають ту ж юридичну силу, що й рішення Ради/Правління, обраних З’їздом /Конгференцією.
Рада/Правління має повноваження:
• визначати конкретні завдання і форми діяльності громадського об'єднання згідно зі статутом та рішеннями Конференції;
• затверджувати і змінювати оперативні і фінансові плани, складати річні бюджети, баланси і звіти громадського об'єднання;
• встановлювати порядок фінансування та інших форм реалізації статутних завдань;
• приймати рішення про заснування і припинення підприємств, установ, організацій, а також про придбання і розпорядження нерухомим майном громадського об'єднання;
• затверджувати символіку, визначати порядок її використання і зберігання;
• затверджувати зразки та описи бланків, штампів, печаток.
Засідання Ради/Правління скликаються керівником громадського об’єднання не рідше одного разу на три місяці, або протягом п'ятьох робочих днів після одержання письмової заяви члена Ради/Правління про необхідність скликання засідання Ради/Правління.
Засідання Ради/Правління правомочне, коли у ньому бере участь більшість членів.
Рішення Ради/Правління приймаються простою більшістю голосів осіб, які беруть участь у голосуванні, якщо Рада/Правління не визначить кваліфіковану більшість. Рішення Ради/Правління оформлюються протоколом та зберігаються Секретарем.
Керівник здійснює керівництво поточною діяльністю громадського об'єднання відповідно до законодавства, Статуту, рішень керівних органів управління.
Керівник призначається Конференцією/З’їздом або Радою/Правлінням строком на два роки. Орган, що обрав/призначив керівника, має право достроково припинити повноваження керівника на підставі:
• письмової заяви керівника;
• вступу керівника на державну або іншу публічну службу;
• завдання рішеннями, діями або бездіяльністю керівника значної майнової або немайнової шкоди громадського об'єднання.
• До призначення або заміщення керівника виконавчим органом його повноваження здійснює Голова виконавчого органа (інша особа, визначена статутом, наприклад заступник керівника).
Керівник має повноваження:
• офіційно представляти громадське об'єднання без довіреності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також у відносинах з іншими особами в Україні та в інших державах;
• укладати від імені громадського об'єднання договори та інші правочини з урахуванням обмежень, встановлених Статутом або рішеннями Конференції/З’їзду;
• забезпечувати виконання рішень і доручень керівних органів управління громадського об'єднання;
• відкривати і закривати рахунки громадського об’єднання в банках та інших фінансових установах, підписувати банківські та інші фінансові документи;
• затверджувати штатний розклад, укладати трудові та цивільно-правові договори, звільняти працівників згідно з законодавством, видавати накази та інші обов'язкові для працівників громадського об’єднання акти і керувати їхньою діяльністю;
• звітувати керівним органам управління про поточну діяльність громадського об'єднання;
• приймати рішення щодо інших поточних питань діяльності громадського об'єднання та здійснювати інші адміністративні функції, спрямовані на реалізацію статутних завдань громадського об'єднання.
Керівник має право призначати тимчасового заступника і видавати іншим особам довіреності на вчинення юридичних дій від імені громадського об'єднання.
Контрольно-Ревізійна комісія/Ревізійна комісія/Ревізор/Наглядова рада (контрольний орган) має консультативні і контрольні повноваження з питань фінансової діяльності і цільового використання активів громадського об'єднання.
Контрольний орган обирається Загальними зборами/Конференцією на два роки у складі не менше трьох членів, які обирають голову і секретаря. Члени інших керівних органів і працівники громадського об'єднання не можуть бути членами Контрольного органу.
Контрольний орган скликається її головою принаймні два рази на рік, а також протягом 10 діб на письмовий запит Ради/Правління або 5% членів громадського об'єднання.
Рішення Контрольного органу приймаються простою більшістю голосів членів Ревізійної комісії.
Контрольний орган має повноваження:
• вносити пропозицій щодо фінансової діяльності та використання активів громадського об'єднання;
• складати висновки про фінансову діяльність та використання активів громадського об'єднання до затвердження Загальними зборами/Конференцією річних бюджетів, балансів, фінансових та інших звітів керівних органів;
• складати висновки з інших питань за поданням керівних органів громадського об'єднання;
• проводити періодичні та спеціальні перевірки фінансової діяльності та використання активів громадського об'єднання, залучати незалежних експертів до указаних перевірок.

Начальник управління І.В.Олейнікова

Відповідно до ст.ст. 57, 58, 59 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також пропозицією Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області виконкомом міської ради ведеться набір кандидатів у народні засідателі . За додатковою інформацією звертатися за тел.: 0627241311, 0509198917, або за адресою: м. Костянтинівка, вул. Леніна (Правобережна), 260, 3-й поверх, 314 кабінет.

Начальник відділу з юридичної, кадрової  роботи запобігання та протидії корупції А.В.Боєва

«Розробка статутів громадських об'єднань»

I. Складання тексту статуту.
Статут громадського затверджується на установчих зборах засновників.
Відповідно до статті 11 Закону статути громадських об'єднань мають містити такі розділи:
• загальні положення;
• найменування громадського об'єднання та за наявності скорочене найменування;
• мета (цілі) та напрями діяльності громадського об'єднання;
• порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників);
• повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи);
• порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками);
• порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг;
• джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання;
• порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи);
• порядок внесення змін до статуту;
• порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.
У статуті громадських об’єднань можуть бути передбачені додаткові положення, щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об’єднання, що не суперечать закону.
І.1. Загальні положення.
Статтею 1 Закону, зокрема, визначено, що:
• громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
• громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
• громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
• громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Залежно від того, хто є засновниками та членами громадського об’єднання приймаються рішення про утворення громадської організації (засновниками та членами (учасниками) є фізичні особи) або громадської спілки (засновниками є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи).
Громадська організація (або громадська спілка) «_________________» (вказати власну назву громадської організації (або громадської спілки)) є добровільним громадським об'єднанням, яке здійснює____________________________ (вказати основну мету діяльності).

Громадська організація (або спілка) утворена (вказати рішення яким створене громадське об’єднання) (вказати орган який прийняв рішення про створення) від _____№ _____. (у разі правонаступництва слід вказувати такі відомості: ГО є правонаступником______________________ (вказати юридичну особу, що ліквідувалась)_______________________ (вказати вид розпорядчого акта)_______________________ (вказати орган який його видав) від _______№________).

Громадська організація (або спілка) у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про громадські об’єднання», іншими нормативно-правовими актами, а також цим Статутом.
Найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене найменування.
Найменування громадського об'єднання складається з двох частин - загальної та власної назв. У загальній назві зазначається організаційно-правова форма громадського об'єднання («громадська організація», «громадська спілка»).
Ця вимога пов'язана із загальними вимогами до найменування юридичних осіб, які встановлені статтею 90 Цивільного кодексу та деталізовані Наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 № 368/5 «Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.03.2012 за №367/20680.
На відміну від практики за старим Законом, який допускав такі назви: «Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська спілка підприємців», новий Закон забороняє таке найменування, і воно має викладатись таким чином: «громадська організація «Всеукраїнська спілка підприємців».
Найменування громадського об'єднання викладається державною мовою. Громадське об'єднання може також викласти свою власну назву, поряд з державною мовою, іноземною мовою або мовою національної меншини.
Слід звернути увагу на те, що перекладається на найменування, а назва. Отже, з найменування «громадська організація «Друзі лісу» буде перекладена лише власна назва «Друзі лісу».
Власна назва громадського об'єднання не повинна бути тотожною власним назвам інших зареєстрованих громадських об'єднань або громадських об'єднань, повідомлення яких прийнято в установленому цим Законом порядку.
Ця норма покликана обмежити зловживання відомими «брендами» недобросовісними громадянами. Тому, у разі, якщо наявна громадська спілка з власною назвою, наприклад, «Об'єднання вчених цивілістів», а подані на реєстрацію документи громадської організації «Спілка вчених цивілістів», у реєстрації такого громадського об'єднання має бути відмовлено.
Власна назва громадського об'єднання не може містити:
1) найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд);
2) власну назву громадського об'єднання, діяльність якого заборонена в судовому порядку (протягом трьох років після набрання відповідним рішенням суду законної сили);
3) інші позначення, використання яких обмежено законом.
Власна назва громадського об'єднання не може містити слова «державний», «комунальний» та похідні від них. Власна назва навчального закладу, установи чи організації у власній назві громадського об'єднання може використовуватися лише за згоди відповідного навчального закладу, установи чи організації. Для реалізації цієї норми до документів, визначених частиною третьою статті 12 і частиною шостою статті 14, слід подавати також письмову згоду відповідного навчального закладу, установи чи організації на використання у власній назві громадського об'єднання власної назви навчального закладу, установи чи організації.
Забороняється використання у власній назві громадського об'єднання історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Власна назва громадського об'єднання має містити інформацію про статус громадського об'єднання («дитяче», «молодіжне», «всеукраїнське») та може містити інформацію про його вид («екологічне», «правозахисне» тощо). Тому, для новоутвореної молодіжної громадської організації найменування повинно викладатись, наприклад, таким чином: «громадська організація «Молодіжне об'єднання ГУРТ». Громадське об'єднання зі статусом «дитяче» та «молодіжне» утворюється у порядку, визначеному Законом, з урахуванням чинного Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації». Якщо громадська організація уже при створенні планує набути всеукраїнського статусу, її засновники зобов'язані вказати слово «всеукраїнська» у власній назві. Тому, найменування громадської організації повинно бути викладене таким чином (приклад): «Громадська організація «Всеукраїнська організація захисників безпритульних тварин».
Власна назва громадського об'єднання може містити ім'я (псевдонім) фізичної особи за умови попередньої письмової згоди цієї особи або її спадкоємців, засвідченої в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом.
Громадське об'єднання має право на використання свого найменування з моменту реєстрації або прийняття в установленому цим Законом порядку повідомлення про його утворення. Забороняється використання найменування громадського об'єднання фізичними та юридичними особами, які не належать до цього громадського об'єднання, без згоди такого громадського об'єднання для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього громадського об'єднання.
Громадське об'єднання може також мати скорочене найменування, яке визначається рішенням його установчих зборів або вищого органу управління - з'їзду, конференції, загальних зборів тощо (далі - вищий орган управління).
Зміна найменування громадського об'єднання здійснюється на засіданні вищого органу управління такого об'єднання з додержанням вимог Закону та статуту об'єднання (за наявності).


В.о.начальника реєстраційної служби В.В.Посікера

 

Легалізація профспілок

Профспілка це особлива категорія громадської організації яка набуває права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення) за рішенням з’їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки, а не з моменту легалізації, тобто вступати в цивільно – правові відносини з іншими юридичними особами профспілки мають право вже з моменту затвердження статуту.
Порядок легалізації профспілок визначений статтею 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до якої профспілки, їх об’єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.
Для легалізації профспілок, об’єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з’їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об’єднань.
Міністерство юстиції та його територіальні органи підтверджують відповідність профспілок заявленому статусу. Підтвердження необхідне для представлення і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілки на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально–економічних відносин. Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки.
Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі статуту. Тобто організації профспілки мають всі права юридичної особи як і сама профспілка.
Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об’єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.
Строк легалізації
На підставі поданих профспілкою, об’єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 зазначеного Закону, включає профспілку, об’єднання профспілок до реєстру об’єднань громадян і видає профспілці, об’єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.
Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об’єднання профспілок.
У разі невідповідності поданих документів профспілки, об’єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган пропонує профспілці, об’єднанню профспілок надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу.

Начальник реєстраційної служби А.В.Куслаєнко


28 квітня – Всесвітній день охорони праці
Девіз 2015 року –
«Приєднуйтесь до формування превентивної культури охорони праці»
ЗВЕРНЕННЯ
Організаційного комітету з підготовки та проведення в 2015 році заходів з нагоди Дня охорони праці в Україні до центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, роботодавців, профспілок, засобів масової інформації, керівників і працівників підприємств, установ та організацій

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Міжнародна організація праці (МОП) оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці з метою привернення уваги світової громадськості до масштабів проблеми та, до створення і просування культури охорони праці, яка може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці.
Ідея святкування Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам’яті загиблих працівників, який провели американські і канадські трудящі в 1989 році в пам’ять про працівників, що загинули та постраждали на роботі; уперше в світі з ініціативи МОП він відзначався у 2003 році.
Україною підтримано ініціативу МОП і 28 квітня відповідно до Указу Президента від 18 серпня 2006 року № 685/2006 визначено як День охорони праці.
У 2015 році Всесвітній день охорони праці за рекомендацією МОП відзначатиметься під девізом «Приєднуйтесь до формування превентивної культури охорони праці».
Характерною особливістю сучасного виробництва в Україні є наявність шкідливих і небезпечних умов праці. Окрім того, ситуація, що склалася в країні, за короткий час може призвести до реального дефіциту трудових ресурсів.
Упродовж майже всього періоду незалежності України рівень виробничого травматизму мав стійку тенденцію до зниження, але останнім часом почався зворотній процес і кількість травмованих та загиблих на виробництві досягла критичної позначки: кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками, які сталися у 2014 році, вже перевищила кількість смертей на виробництві за попередній рік.
У деяких галузях виробництва зростання кількості загиблих із розрахунку на 1000 працюючих становить: у вугільній галузі – 61 %, у соціально-культурній сфері – 84 %, в енергетиці – 43 %, на підприємствах зв’язку – 80 %, у газовій та деревообробній промисловості – більше ніж у два рази.
Тому проблема збереження здоров’я і життя працездатних громадян має особливе значення, а тематика Дня охорони праці у 2015 році є як ніколи актуальною.
Культура охорони праці – це створення чітко сформульованої системи прав, обов’язків та сфер відповідальності, де принцип профілактики має найвищий пріоритет.
Безпечні та здорові умови праці визначаються не тільки чинною законодавчою базою, а й загальним рівнем цивілізованості, виробничої культури та соціально-економічного розвитку суспільства.
Україна активно інтегрує європейські норми з охорони праці у власну правову систему, створює умови для формування сучасної високої культури і відповідальності за збереження життя та здоров’я працівників.
У першу чергу мова йде про ставлення уряду, роботодавців та працівників до питань охорони праці, їх налаштування на роботу без нещасних випадків.
Досягнути такої узгодженої політики можна шляхом спільного формування та розвитку культури охорони праці через впровадження превентивних заходів, головний девіз яких – зацікавити, навчити, зробити питання охорони праці звичною та невід’ємною складовою нашого життя.
Забезпечення балансу між контролем за дотриманням законодавства, з однієї сторони, і наданням консультацій та інформації – з другої, дозволить досягти більшої гнучкості контрольних функцій з боку держави та створити кредит довіри до інспектора, через можливість роботодавця або працівника звернутися за порадою без застосування санкцій у відповідь.
Необхідно орієнтувати та доводити до керівників, закріплювати на рівні свідомості кожного працівника, що заходи з охорони праці та їх виконання не повинні бути за для «галочки», що належна культура охорони праці потрібна насамперед для них, адже ніякі компенсації не повернуть втрачені на виробництві здоров’я та життя. До того ж для роботодавця це економно вигідно, адже очевидно, що видатки на ліквідацію аварійної ситуації (включаючи виплати по випадкам виробничого травматизму) є значно більшими ніж витрати на заходи запобігання виробничого травматизму.
Саме тому Організаційний комітет звертається до всіх працівників, роботодавців, сьогоднішніх та майбутніх, громадськості й наголошує на необхідності пам’ятати, що людське життя – це найвища соціальна цінність, і ніякими обставинами не можна виправдати смерті людини.
У суспільстві має зростати усвідомлення того, що співпраця та діалог між усіма учасниками з питань охорони праці є пріоритетними, адже поліпшення умов праці та її безпека одночасно зберігають здоров’я працівників і підвищують продуктивність праці та якість продукції, забезпечуючи тим самим конкурентоздатність виробництва, інвестиційну привабливість держави в цілому.
Зважаючи на важливість створення безпечних умов праці, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, Організаційний комітет звертається до керівників і працівників підприємств, установ, організацій всіх форм власності, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Фонду соціального страхування, профспілкових організацій, об’єднань роботодавців із закликом підтримати ініціативу та зосередити свої зусилля на виконанні вимог Конституції України щодо забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці та вимог Закону України «Про охорону праці».
Охорона праці є невід’ємною складовою забезпечення гармонійного розвитку суспільства. Саме тому важливо пам’ятати, що підвищення рівня культури охорони праці в суспільстві – це запорука збереження здоров’я та життя працівників.
Організаційний комітет звертається до представників ЗМІ з проханням проінформувати суспільство про заходи, що відбуватимуться в Україні у рамках відзначення Дня охорони праці.
Організаційний комітет

 

ДО УВАГИ СУБ’ЄКТІВ ДЕКЛАРУВАННЯ!

Відділ з юридичної, кадрової роботи, запобігання та протидії корупції Костянтинівської міської ради повідомляє, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 13.05.2014 № 1261-VII до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI внесено зміни до частини 9 статті 12 даного Закону, відповідно до яких перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, визначеному цим органом.
Для здійснення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, інша юридична особа публічного права протягом десяти днів з дня одержання декларації від суб’єкта декларування надсилає її копію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
У зв’язку з вищевикладеним нагадуємо представникам юридичних осіб публічного права про необхідність в термін протягом 10 днів з дня одержання декларацій від суб’єкта декларування надіслати офіційно завірені копії даних декларацій на адресу Державної фіскальної служби України: 04655, м. Київ-53, Львівська пл., 8.

Просимо розмістити дану інформацію на офіційному веб-сайті Костянтинівської міської ради.

Начальник відділу з юридичної,
кадрової роботи,протидії та
запобігання корупції А.В.Боєва

 

Трудовий договір та його відмінності від трудової угоди

 

Відділ з юридичної, кадрової роботи, запобігання та протидії корупції Костянтинівської міської ради нагадує, що відповідно до статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зокрема особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в тому числі й депутати місцевих рад (сільських, селищних, районних, обласних) зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.
Депутати місцевих рад, які не працюють на постійній основі у відповідній раді, повинні подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік до кадрових підрозділів державних органів, підприємств, установ, організацій за місцем основної роботи.
Якщо депутати є самозайнятими особами (фізичні особи – підприємці), безробітними або пенсіонерами, то вони повинні подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік до апаратів відповідних рад або їх виконавчих комітетів.
Враховуючи вищенаведене, просимо депутатів Костянтинівської міської ради до 1 квітня 2015 року подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік, відповідно до вищенаведених роз’яснень.

Додатково нагадуємо, що відповідно до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
Неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", -
тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Просимо розмістити дану інформацію на офіційному веб-сайті Костянтинівської міської ради.

Начальник відділу з юридичної,
кадрової роботи,протидії та
запобігання корупції А.В.Боева

 

Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні

Права і свободи людини і громадянина є однією із найважливіших суспільних цінностей, головним об'єктом більшості конституційно-правових відносин. Ефективність їх виконання, використання та дотримання визначається, врешті їх реальність залежать від рівня їх захищеності, гарантованості.
Отже, важливим елементом конституційно-правового статусу людини і громадянина є гаранти цих прав і свобод. Під гарантіями конституційних прав і свобод людини і громадянина прийнято розуміти систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина.
Система гарантій конституційних прав і свобод представлена загальними і спеціальними (юридичними) гарантіями. Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та інших.
До політичних гарантій конституційних прав і свобод належать, насамперед, такі основні політичні інститути, як інститут народного суверенітету, форм безпосередньої демократії, політичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності та ін. Економічні гарантії конституційних прав і свобод представлені інститутами власності, економічного плюралізму, свободи підприємницької та господарської діяльності тощо. Соціальні гарантії конституційних прав і свобод передбачають наявність розвиненого громадянського суспільства, соціальної держави, громадського контролю тощо. Культурні (духовні) гарантії конституційних прав і свобод виражені в наявності розвиненої національної культури та культури національних меншин, повагою до прав і свобод як до традиційних духовних цінностей тощо.
Загальні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина мають значний, а іноді й визначальний вплив на реалізацію цих прав і свобод, оскільки вони визначають готовність суспільства і держави реалізувати зазначені права і свободи. Будь-який, навіть найдосконаліший юридичний механізм реалізації конституційних прав і свобод є безсилим за умови низького рівня політичного та соціально-економічного розвитку суспільства і держави, відсутності традицій правової культури.
Спеціальні юридичні гарантії конституційних прав І свобод людини і громадянина в Україні представлені нормативно- та організаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод.
Нормативно-правові гарантії основних прав і свобод людини і громадянина представлені системою норм конституційного права, що встановлюють і закріплюють основні права і свободи, визначають принципи та шляхи їх реалізації. Нормативні гарантії знаходять своє об'єктивне відображення в системі чинного законодавства України у сфері прав 1 свобод людини і громадянина, а саме - в Конституції України, законах України та підзаконних нормативно-правових актах.
Наприклад, виборче право та принципи й механізми його реалізації закріплюються у статтях 38,69,70,71,76 Конституції України, законах України "Про вибори народних депутатів України" від 25 березня 2004 р., "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 p., "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 p., "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 р., постановах Верховної Ради України, указах Президента України, рішеннях і висновках Конституційного Суду України, рішеннях і повідомленнях Центральної виборчої комісії та інших підзаконних актах у сфері виборчого права. Схожі нормативно-правові гарантії створюють умови для належної реалізації й інших конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Конституція України також встановлює загальні принципи нормативно-правових гарантій. Зокрема, ст. 57 Основного Закону визначає, що закони та Інші нормативно-правові акти, які визначають права громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. В іншому випадку такі нормативно-правові акти є нечинними.
При цьому конституційні права і свободи людини і громадянина, згідно зі ст. 64 Основного Закону, не можуть бути обмеженими, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися виключно в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Організаційно-правові гарантії представлені системою основних суб'єктів конституційного права, що включає народ України, територіальні громади, органи державної влади й органи місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, політичні партії, громадські організації тощо. Ці суб'єкти конституційного права уповноважені визначати основні права і свободи людини і громадянина, закріплювати механізми їх реалізації та здійснювати судовий і позасудовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Особлива увага в механізмі організаційно-правових гарантій приділяється судовому і позасудовому захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст. 55 Конституції України судовий захист прав і свобод людини і громадянина здійснюється системою судів загальної юрисдикції України. Держава гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що порушують права і свободи людини і громадянина. У випадку використання всіх національних засобів судового захисту своїх прав і свобод особа може звернутися до міжнародних судових установ, наприклад до Європейського суду з прав людини. На сьогодні Україна посідає третє місце за кількістю звернень громадян України до цієї поважної міжнародної судової установи.
Кожен має право звернутися за захистом своїх прав і свобод до позасудових суб'єктів, уповноважених захищати конституційні права і свободи людини і громадянина. В Україні для цього існує спеціально створений орган - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, порядок діяльності якого визначається Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 р. У разі, коли національні позасудові засоби захисту прав людини вичерпано, особа має гарантоване Конституцією України право звернутися до міжнародних правозахисних організацій (ст. 55).
З огляду на сучасну теорію та практику юридичного гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, поряд з національними нормативно- і організаційно-правовими гарантіями, слід виділяти міжнародні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні. Міжнародні спеціальні правові гарантії прав і свобод людини і громадянина прийнято розмежовувати на нормативні та інституційні.
Нормативні міжнародні гарантії представлені системою міжнародних договорів, угод і рамкових конвенцій у сфері основних прав і свобод людини і громадянина. До основних міжнародних актів у цій сфері відносять Загальну декларацію прав людини 1948 p.. Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини. Міжнародний пакт про громадянські й політичні права 1966 року, Конвенцію про охорону культурної І природної спадщини 1972 року та ряд інших. Інституційні міжнародні гарантії представлені системою міжнародних установ і організацій, уповноважених здійснювати судовий і позасудовий захист основних прав і свобод людини й громадянина.

Начальник реєстраційної служби А.В.Куслаєнко

 

Відповідно до статті 383 Кримінального процесуального Кодексу України від 13.04.2012, при міському загальному суді першої інстанції утворюється суд присяжних.
Згідно зі статтею 58¹ Закону України «Про судоустрій та статус судів» список присяжних затверджується один раз на два роки місцевими радами і переглядаються в разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.
На підставі вищевикладеного, керуючись нормами Кримінального процесуального Кодексу України та Законом України «Про судоустрій та статус судів», враховуючи подання територіального управління Державної судової адміністрації України від 17.11.2014 № 06-47-2014, виконком Костянтинівської міської ради організовує формування та затвердження списків присяжних для Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області. Присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території м. Костянтинівки. Висунути свою кандидатуру до списків присяжних Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області можуть всі бажаючі, крім громадян: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя, присяжного; 3) які мають не зняту чи не погашену судимість; 4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси; 5) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років; 6) особи, які не володіють державною мовою.
Зазначимо, що прийом заявок від громадян проводиться у строк до 11 грудня 2014 року. За детальною інформацією Ви можете звернутися до кабінету 314 виконкому Костянтинівської міської ради або зателефонувати за телефонним номером – 4-13-11.

Начальник отдела по юридической,
кадровой работе, предотвращения и
противодействия коррупции А.В. Боева

 

 

Первинна безоплатна правова допомога

Статтею 59 Конституції України кожному гарантовано право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом ця допомога надається безоплатно.
Верховною Радою України 2 червня 2011 року прийнято Закон України «Про безоплатну правову допомогу», який набрав чинності 9 липня 2011 року.
Новоприйнятий Закон розкриває зміст права на правову допомогу, порядок його реалізації, визначає поняття безоплатної правової допомоги, підстави та порядок її надання.
Запровадження інституту безоплатної правової допомоги у відповідності до стандартів Ради Європи та практики Європейського Суду з прав людини ПАРЄ розцінює як важливий інструмент покращення доступу до правосуддя.
Під правовими послугами Закон розуміє надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
При реалізації права на безоплатну правову допомогу не допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.4 Закону).
Правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на безоплатну первинну правову допомогу мають громадяни України, іноземці, особи без громадянства, у тому числі біженці, тобто особи, які перебувають під юрисдикцією України.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
- надання правової інформації;
- надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
- складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
- надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Правова інформація – будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
Консультація, роз'яснення з правових питань – інформаційні матеріали, які надаються для забезпечення розуміння громадянами певного питання, порада спеціаліста.
Безкоштовна правова допомога, спеціалістами юридичного відділу, надається в перший четвер кожного місяця.

 

 

Кримінальна відповідальність за вчинення корупційних правопорушень

Корупційні діяння вважаються закінченими з моменту незаконного або протиправного одержання особою матеріальних благ, порушення спеціальних обмежень з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльність і відповідальність за них настає незалежно від одержання особою матеріальних та нематеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі Закону), за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 4 Закону притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Законом України від 7 квітня 2011 р. № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення», до деяких законодавчих актів внесено зміни, а саме до Кримінального кодексу України. Зокрема, XVII розділом Особливої частини Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Зазначеним розділом передбачена відповідальність за:

-         зловживання владою або службовим становищем;

-         зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

-         перевищення влади або службових повноважень;

-         перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

-         зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги;

-         службове підроблення;

-         службову недбалість;

-         одержання хабара;

-         незаконне збагачення;

-         комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

-         підкуп особи, яка надає публічні послуги;

-         пропозиція або давання хабара;

-         зловживання впливом;

-         провокація хабара або комерційного підкупу.

До осіб,  визнаних винними у вчиненні вказаних злочинів,  судом  можуть бути застосовані такі види покарань: штраф; позбавлення права обіймати  певні  посади  або  займатися певною діяльністю; виправні роботи; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; позбавлення волі на певний строк.

Нагадуємо, що суб’єктами правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноваженні на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до Закону (п.1-3 ч. 1 ст. 4 Закону).

Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України.

Інші особи, яких притягнуто до кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Начальник Костянтинівського міськрайонного управління юстиції

Олейнікова Інна Вікторівна

 

 

 

 

 

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3460-17

 

 

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр

 

 

Закон України «Про безоплатну правову допомогу»

.

Закон Україні «Про місцеве самоврядування в Україні»

 .

 

 

 

 

 

© 2016 Костянтинівська міська рада.
Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний сайт.
logo gray small
logo footer
85114, м.Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 260
Тел./факс приймальні: +38 062 724-36-10
Для відправлення запиту на отримання публічної інформації:
тел./факс: +38 062 724-03-93 E-mail: publ@konstrada.gov.ua  
Для офіційної кореспонденції:
E-mail: kon.v@dn.gov.ua